Як захистити бренд в Україні: кримінальні та адміністративні заходи

Кримінальні й адміністративні заходи зазвичай застосовують після митних, цивільно-правових і позасудових дій або коли інші механізми не підходять для конкретної справи. Для правовласника рейд і вилучення товару можуть здаватися найпрямішим способом зупинити порушення. Насправді результат залежить від якості доказів, правильно визначеної підслідності та дотримання процедури слідчими, прокурорами й судом.

Кримінальне провадження за статтею 229 КК України

Стаття 229 Кримінального кодексу України охоплює умисне незаконне використання торговельної марки, фірмового найменування або кваліфікованого зазначення походження товару, якщо порушення завдало матеріальної шкоди у визначеному законом розмірі. Відповідальність посилюється за повторні дії, змову групи осіб або більший розмір шкоди. Основні санкції — штрафи; у найсерйозніших випадках суд також може заборонити обіймати певні посади чи займатися окремою діяльністю.

Чинна редакція статті 229 не передбачає позбавлення волі, а також обов’язкової конфіскації та знищення контрафакту як частини санкції. Тому вилучення товару під час розслідування ще не означає його остаточної конфіскації. Правову підставу для подальшого зберігання, конфіскації або знищення потрібно визначити до початку активних процесуальних дій.

Кримінальні правопорушення за статтею 229 розслідують детективи Бюро економічної безпеки України. За даними офіційного моніторингу за 2025 рік, БЕБ і Національна поліція сукупно облікували 111 проваджень за цією статтею. Безпосередньо у провадженні БЕБ перебували 82 справи. Бюро направило 26 проваджень до суду, припинило 21 масштабне виробництво контрафакту та повідомило про вилучення контрафактної продукції, сировини й обладнання на суму понад 300 млн грн.

Адміністративна відповідальність за контрафакт

Стаття 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за умисне порушення прав на об’єкт інтелектуальної власності. Вона передбачає штраф із конфіскацією незаконно виготовленої продукції, обладнання та матеріалів, призначених для її виробництва. Адміністративний механізм може застосовуватися, коли порушення не досягає встановленого для кримінальної відповідальності порогу, але саме порушення та відповідальну особу можна довести.

На практиці матеріали справи мають підтверджувати право на торговельну марку, показувати відмінності між оригінальним і ймовірно контрафактним товаром та пов'язувати продукцію з конкретним продавцем, виробником або дистриб'ютором. Помилки в ідентифікації продукції, неповний протокол або неналежно задокументований ланцюг зберігання доказів можуть послабити справу навіть після вилучення контрафактного товару.

Як обрати механізм захисту

Механізм захисту варто обирати на основі наявних доказів, а не лише бажаного результату. Кримінальне провадження може бути доречним, якщо обставини вказують на умисне порушення та досягнуто встановленого законом порогу матеріальної шкоди. Адміністративний механізм може застосовуватися, якщо порушення прав інтелектуальної власності доведене, але кримінального порогу не досягнуто. Митні заходи актуальні, коли контрафакт переміщується через кордон, а цивільне провадження може використовуватися для припинення порушення, відшкодування збитків або застосування інших способів захисту, якщо порушника встановлено.

Ці механізми можуть поєднуватися. Матеріали, зібрані під час розслідування, іноді можна використати для кількох способів захисту, але вимоги, компетентні органи та доступні засоби правового захисту відрізняються. Перш ніж контактувати з імовірним продавцем або виробником контрафакту, правовласнику варто визначити, які факти вже підтверджені, що ще потрібно перевірити та яка процедура дає змогу досягти потрібного результату.

Які докази потрібно зібрати до звернення

Підготовка починається ще до звернення до БЕБ або іншого компетентного органу. Правовласнику потрібно визначити захищений об'єкт, зафіксувати ознаки порушення, зберегти сторінки продавців, URL, дати, зображення товару та доступні відомості про причетних осіб і компанії.

У межах розслідувань у сфері інтелектуальної власності Molfar Intelligence може встановити продавців і виробників, провести тестові закупівлі, виявити пов’язані компанії та облікові записи, а також визначити місця зберігання або розповсюдження продукції. Аналіз сайтів, доменів, маркетплейсів, соціальних мереж, архівних матеріалів і корпоративних записів допомагає задокументувати цифрові сліди та сформувати хронологію доказів. Підтверджені факти при цьому відокремлюються від індикаторів і зв'язків, які ще потребують перевірки.

Передчасний контакт із порушником або неконтрольоване поширення інформації про справу може змінити доказову картину: оголошення зникають, домени переоформлюються, товар переміщують, а склад можуть звільнити ще до санкціонованого обшуку. Тому актуальність даних про місцезнаходження варто перевіряти, доступ до матеріалів — обмежувати, а цифрові докази — належно зберігати до початку активних дій.

Якщо справа переходить до примусових заходів, корпоративні розслідування та підтримка у судових спорах допомагають юридичній команді структурувати хронологію, зв'язки між особами й компаніями та перелік першоджерел. Юрист має визначити підслідність, зміст заяви та необхідні процесуальні клопотання. Результати розслідування не замінюють юридичної консультації чи доказів, належним чином долучених до справи.

Вилучення та знищення контрафакту

Вилучення не завершує справу. Кожну партію потрібно описати, зразки — зберегти, а передачу товару між відповідальними особами — задокументувати. Якщо процедура це дозволяє, представник правовласника має долучитися до ідентифікації продукції та перевірити опис вилученого майна.

Знищення потребує окремої правової підстави й документального підтвердження. Адміністративні та митні процедури містять механізми конфіскації або знищення, тоді як стаття 229 сама по собі не встановлює обов’язкового знищення. Юридична команда має заздалегідь визначити необхідний спосіб розпорядження товаром і перевірити остаточне судове рішення та документи щодо його виконання.

В Україні діють кримінальні, адміністративні, митні та цивільно-правові механізми захисту інтелектуальної власності, але жоден із них не працює як автоматична схема «рейд — вилучення — знищення». Огляд України в межах Special 301 за 2026 рік призупинено через війну, тому країна наразі не проходить звичайну щорічну процедуру оцінювання.

Ефективний захист бренду потребує правильно обраного механізму, перевірених даних про порушників, належних доказів, контрольованого вилучення та документально підтвердженого знищення контрафакту. Необхідні факти варто встановити до початку примусових заходів, а не намагатися відновити їх після того, як товар, продавці або онлайн-докази зникли.