Як захистити бренд в Україні: кримінальні та адміністративні заходи

Кримінальні й адміністративні заходи зазвичай застосовують після митних, цивільно-правових і позасудових дій або коли ці інструменти не відповідають обставинам справи. Для правовласника рейд і вилучення товару можуть здаватися найпрямішим рішенням. Насправді результат залежить від якості доказів, правильно визначеної підслідності та дотримання процедури слідчими, прокурорами й судом.

Кримінальне провадження за статтею 229 КК України

Стаття 229 Кримінального кодексу України охоплює умисне незаконне використання торговельної марки, фірмового найменування або кваліфікованого зазначення походження товару, якщо порушення завдало матеріальної шкоди у визначеному законом розмірі. Відповідальність посилюється за повторні дії, змову групи осіб або більший розмір шкоди. Основні санкції — штрафи; у найсерйозніших випадках суд також може заборонити обіймати певні посади чи займатися окремою діяльністю.

Чинна редакція статті 229 не передбачає позбавлення волі, а також обов’язкової конфіскації та знищення контрафакту як частини санкції. Тому вилучення товару під час розслідування ще не означає його остаточної конфіскації. Правову підставу для подальшого зберігання, конфіскації або знищення потрібно визначити до початку активних процесуальних дій.

Кримінальні правопорушення за статтею 229 розслідують детективи Бюро економічної безпеки України. За даними офіційного моніторингу за 2025 рік, правоохоронні органи облікували 111 проваджень за цією статтею. БЕБ направило до суду 26 проваджень, припинило 21 масштабне виробництво контрафакту та повідомило про вилучення продукції, сировини й обладнання на суму понад 300 млн грн.

Адміністративна відповідальність за контрафакт

Стаття 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за умисне порушення прав на об’єкт інтелектуальної власності. Вона передбачає штраф із конфіскацією незаконно виготовленої продукції, обладнання та матеріалів, призначених для її виробництва. Адміністративний механізм може застосовуватися, коли обставини не досягають порогу кримінального правопорушення, але порушення та відповідальну особу можна довести.

Матеріали мають підтверджувати право на торговельну марку, відмінності між оригінальним і підробленим товаром та зв’язок продукції з конкретним продавцем, виробником або дистриб’ютором. Помилки в ідентифікації продукції, протоколі чи ланцюгу зберігання доказів можуть звести результат вилучення нанівець.

Які докази потрібно зібрати до звернення

Підготовка починається до звернення до БЕБ або іншого компетентного органу. Правовласнику потрібно визначити захищений об’єкт, зафіксувати ознаки порушення, зберегти сторінки продавців, URL, дати, зображення товару та доступні відомості про причетних осіб і компанії.

У межах розслідувань у сфері інтелектуальної власності Molfar Intelligence аналізує сайти, домени, маркетплейси, соціальні мережі, архівні матеріали та корпоративні записи. Аналітики встановлюють пов’язані облікові записи й юридичні особи, документують цифрові сліди та формують хронологію доказів. Підтверджені факти відокремлюються від індикаторів і зв’язків, які ще потребують перевірки.

Передчасний контакт із порушником може змінити доказову картину: оголошення зникають, домени переоформлюються, а товар переміщують. Тому доступ до матеріалів варто обмежити, а цифрові докази — зберегти до надсилання претензії або публічного повідомлення.

Якщо справа переходить до примусових заходів, корпоративні розслідування та підтримка у судових спорах допомагають структурувати хронологію, зв’язки між особами й компаніями та перелік першоджерел для юридичної команди. Molfar Intelligence не замінює адвоката: юрист визначає підслідність, зміст заяви та процесуальні клопотання.

Вилучення та знищення контрафакту

Вилучення не завершує справу. Кожну партію потрібно описати, зразки — зберегти, а передачу товару між відповідальними особами — задокументувати. Якщо процедура це дозволяє, представник правовласника має долучитися до ідентифікації продукції та перевірити опис вилученого майна.

Знищення потребує окремої правової підстави й документального підтвердження. Адміністративні та митні процедури містять механізми конфіскації або знищення, тоді як стаття 229 сама по собі не встановлює обов’язкового знищення. Юридична команда має заздалегідь визначити необхідний спосіб розпорядження товаром і перевірити остаточне судове рішення та документи про його виконання.

В Україні діють кримінальні, адміністративні, митні та цивільно-правові механізми захисту інтелектуальної власності, але жоден із них не працює як автоматична схема «рейд — вилучення — знищення». Огляд України в межах Special 301 за 2026 рік призупинено через війну. Це не означає ані виключення України з попереднього переліку, ані завершеної оцінки її системи захисту IP.