Україна спростила експорт оборонних технологій: що потрібно знати британським компаніям та інвесторам

Україна скоротила процедуру погодження експорту окремих товарів військового призначення, товарів подвійного використання та оборонних технологій. Для британських компаній це може спростити планування ліцензійного виробництва, придбання технологій та окремих закупівель. Інвесторам нова процедура також дає змогу краще оцінити експортний потенціал української оборонної компанії та її можливості отримувати дохід на зовнішніх ринках.

Водночас реформа не означає вільного доступу до українських оборонних технологій. На можливість укласти угоду й надалі впливають країна призначення, потреби Сил оборони України, державні гарантії, контроль за кінцевим використанням, а також збори у розмірі 20–30%. З британського боку можуть додатково застосовуватися вимоги щодо ліцензування, санкцій, інвестиційного скринінгу та імпорту.

Інформація актуальна станом на вересень 2026 року. У статті пояснюємо, що змінила постанова Кабінету Міністрів № 875 і що британським компаніям та інвесторам варто перевірити до того, як вкладати кошти.

Що змінилося 8 липня 2026 року?

Постанова Кабінету Міністрів № 875, ухвалена 1 липня та чинна з 8 липня 2026 року, запровадила спеціальну процедуру для визначених міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання. Вона діятиме протягом воєнного стану в Україні та ще шість місяців після його припинення або скасування.

Одна з причин реформи — незавантажені виробничі потужності українського ОПК. За наведеними Politico оцінками, річний виробничий потенціал української оборонної промисловості становить $35–55 млрд, а 40–70% потужностей можуть залишатися незавантаженими, оскільки державне фінансування закупівель не дає змоги використати весь доступний обсяг виробництва. Це оцінки, а не результати аудиту ринку.

За загальною процедурою ухвалення рішення щодо експортного дозволу, якщо воно потребує міжвідомчого розгляду, може тривати до 90 днів. За новою процедурою Державна служба експортного контролю України має 30 календарних днів, щоб погодити належно оформлену заяву або відмовити в її задоволенні. Заяву подає український експортер, однак британський замовник також залежить від строків, вартості та умов процедури.

Співпраця між Великою Британією та Україною вже не обмежується постачанням британського озброєння. Спільна декларація про оборонно-промислове співробітництво від березня 2026 року охоплює спільне виробництво, дослідження та пов'язані ланцюги постачання. Один із прикладів — ліцензійне виробництво у Великій Британії розробленого в Україні перехоплювача Octopus.

Постанова № 875 встановлює українську процедуру ліцензування для частини таких проєктів. Проте це не означає, що їй відповідатиме кожен проєкт, продукт або партнер.

Чи може Велика Британія скористатися спрощеною процедурою?

Це перше питання, яке варто з'ясувати для будь-якої угоди з британською стороною.

Для застосування спрощеної процедури без окремого розгляду Міжвідомчою комісією одночасно мають виконуватися дві умови на рівні держав. По-перше, країна призначення повинна мати з Україною договір, меморандум або інший двосторонній документ щодо виробництва, постачання, спільної розробки, обміну технологіями або використання безпілотних систем чи іншої оборонної продукції. По-друге, вона має входити до квартального переліку країн, який готує Міністерство закордонних справ України та погоджує у межах процедури експортного контролю. Обидві умови мають виконуватися одночасно — вони не є альтернативними шляхами. При цьому двосторонній документ не обов'язково повинен мати назву Drone Deal.

100-річне партнерство, домовленості щодо обміну технологіями та декларація від березня 2026 року можуть підтверджувати виконання першої умови. Водночас у відкритих матеріалах, перевірених станом на вересень 2026 року, немає підтвердження того, що Велика Британія входить до чинного квартального переліку країн за постановою № 875.

Тому українському експортеру варто отримати підтвердження від Державної служби експортного контролю та Міністерства закордонних справ до того, як сторони покладатимуться на спрощену процедуру або фіксуватимуть зобов'язання щодо оплати й строків постачання.

У визначених випадках заяву щодо країни, яка не має відповідного двостороннього документа, все одно можуть передати на розгляд Міжвідомчої комісії. Однак сторонам не варто розраховувати, що така заявка проходитиме за тією самою процедурою та в ті самі строки.

Які товари та технології можуть підпадати під процедуру?

Нова процедура не є загальним дозволом на експорт оборонної продукції. Вона охоплює визначені види міжнародних передач, зокрема:

• товари військового призначення з українського контрольного списку, які офіційно прийняті на озброєння або кодифіковані як предмети постачання;
• товари подвійного використання з відповідного переліку, які можуть використовуватися для військової продукції, прийнятої на озброєння або кодифікованої;
• окремі товари, яких немає в контрольних списках, але на які поширюється catch-all контроль і аналогічна вимога щодо прийняття на озброєння або кодифікації;
• технології, що використовуються для розробки, виробництва або експлуатації відповідних товарів;
• заявки щодо подальшого експорту до третіх країн продукції, виготовленої з використанням технологій, переданих за цією процедурою.

Для готової продукції спеціальна процедура за загальним правилом застосовується, якщо її вартість становить щонайменше 15 млн грн. Для комплектувальних виробів і деталей мінімальної вартості немає. Готова продукція вартістю нижче цього порогу не підпадає під спеціальну процедуру та може залишатися в межах загальних правил експортного контролю.

Міністерство оборони також формує перелік товарів і технологій, експорт яких може створювати ризик для обороноздатності або національної безпеки України. Державна служба експортного контролю має враховувати актуальний перелік під час розгляду заяв. Тому класифікацію та кодифікацію продукції, а також її наявність у переліку критичних товарів варто перевірити до того, як сторони розраховуватимуть на 30-денний строк.

Експортер також повинен мати всі необхідні реєстрації та повноваження для міжнародної передачі. Наявність іноземного замовника не звільняє українську компанію від вимоги мати необхідний дозвіл.

Як працює 30-денна процедура розгляду?

Скорочений строк — головна процедурна зміна, однак сам розгляд складається з кількох етапів.

Державна служба експортного контролю має три робочі дні, щоб передати заяву до Міністерства оборони. Міністерство має надати відповідь протягом 20 календарних днів, а у випадку технологій — протягом десяти.

Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки та розвідувальний орган Міністерства оборони зазвичай мають 15 календарних днів для відповіді. Якщо один із залучених органів не відповідає у встановлений строк, його мовчання вважається згодою на міжнародну передачу.

Однак мовчазна згода окремого органу не означає автоматичної видачі дозволу на експорт. Державна служба експортного контролю все одно має ухвалити окреме рішення в межах загального 30-денного строку. Заявки щодо країн, які не відповідають критеріям, критичних технологій або операцій із суттєвими безпековими ризиками можуть потребувати додаткового розгляду в межах ширшої системи експортного контролю.

30 днів — це строк розгляду регулятором, а не повний строк підготовки угоди. Класифікація продукції, підготовка заяви, отримання документа від держави-імпортера та відповіді на додаткові запити потребують окремого часу. Тому в договорі не варто обіцяти постачання через 30 днів після підписання лише тому, що саме стільки має регулятор для ухвалення рішення.

Встановлений законом строк також не усуває операційного ризику. Представники української оборонної промисловості повідомляли Politico, що Державна служба експортного контролю може зіткнутися з перевантаженням, якщо одночасно звернуться кілька сотень виробників. Це не змінює встановленого 30-денного строку, однак британським сторонам варто закладати реалістичні граничні строки та не прив'язувати оплату чи постачання до очікуваної дати видачі дозволу.

Як збори у 20–30% впливають на економіку угоди?

Постанова № 875 змінила розмір плати за видачу дозволів у межах спеціальної процедури. Йдеться про плату за адміністративну послугу, а не про мито.

Розмір плати становить:

• 20% вартості готових товарів військового призначення або подвійного використання;
• 30% вартості комплектувальних виробів і деталей;
• 20% розрахункової вартості у разі передачі технології;
• 20% вартості продукції, яку постачають до третьої країни після виготовлення з використанням технології, переданої за цією процедурою.

Вартість технології визначається не лише погодженою сторонами ціною ліцензії. Розрахунок враховує дозволений обсяг виробництва та ціни, за якими українські державні замовники у сфері оборони закуповують продукцію. Якщо відповідних закупівель не було протягом попередніх шести місяців, очікувану вартість визначають на підставі висновку уповноваженого експерта або звіту про оцінку.

Підтвердження сплати подається разом із заявою. Постанова не визначає порядку повернення коштів у разі відмови. Сторонам варто заздалегідь уточнити це питання в Державній службі експортного контролю та передбачити розподіл відповідного ризику в договорі.

Експортер може закласти ці витрати у вартість угоди. Британським покупцям варто враховувати їх, порівнюючи ліцензійне виробництво з прямою закупівлею продукції. 20-відсоткова плата за подальший експорт також може впливати на плани постачання продукції союзникам із виробничого майданчика у Великій Британії.

Приватний покупець не може самостійно надати необхідну державну гарантію

До заяви на отримання дозволу потрібно додати гарантійний документ держави-імпортера. Залежно від угоди це може бути міжнародний імпортний сертифікат або інше підтвердження від державного органу щодо імпортера, кінцевого користувача та заявленого використання.

У разі передачі технології за постановою № 875 гарантія держави-імпортера має охоплювати такі умови:

• отримувач набуває право користування технологією, а не право власності на неї, якщо не застосовується погоджений виняток;
• подальша передача, реекспорт, продаж або тимчасове вивезення технології, пов'язаної документації чи виготовленої з її використанням продукції здійснюються лише на погоджених умовах і, коли це необхідно, за попередньою письмовою згодою Державної служби експортного контролю України;
• обсяги та строки виробництва відповідають умовам ліцензійного договору або договору про передачу технології;
• Україна отримує інформацію, документацію, матеріали та інші результати, пов'язані з модифікаціями, модернізацією, адаптаціями, змінами програмного забезпечення або подальшим удосконаленням продукції, виготовленої з використанням переданої технології.

Ці зобов'язання ширші за корпоративний сертифікат кінцевого користувача. Британська компанія не може самостійно надати гарантію від імені держави. Тому британській стороні варто завчасно з'ясувати, який орган має надати необхідний документ, яким має бути цей документ і які підтвердження знадобляться.

Положення вимагає передавати Україні інформацію, документацію, матеріали та інші результати модифікацій. Водночас воно прямо не передбачає передання Україні права власності на всю новостворену інтелектуальну власність. Тому в ліцензійному договорі варто чітко визначити права на попередню та новостворену інтелектуальну власність, доступ до неї, конфіденційність і дозволене використання відповідно до умов державної гарантії.

Український дозвіл не скасовує британських вимог

Постанова № 875 регулює українську частину міжнародної передачі. Британська сторона має окремо перевірити вимоги своєї юрисдикції.

По-перше, для вогнепальної зброї, боєприпасів та інших товарів з обмеженим обігом може знадобитися імпортна ліцензія. Конкретна процедура залежить від товару, маршруту та користувача.

По-друге, британський експортний контроль застосовуватиметься, якщо контрольовані товари військового призначення, програмне забезпечення або технології надалі вивозитимуть із Великої Британії. Згідно з офіційними британськими роз'ясненнями, до контрольованих технологій можуть належати креслення, схеми, інструкції та інформація, передана в електронній формі. Для окремих брокерських операцій, постачання та організації доставки між іноземними державами також може знадобитися trade-control licence. Український дозвіл не дає права на подальший експорт із Великої Британії.

По-третє, санкційна перевірка не повинна обмежуватися пошуком назв у санкційних списках. Британські обмеження можуть поширюватися на компанію, яка належить або контролюється підсанкційною особою, навіть якщо самої компанії немає у списку. Офіційні роз'яснення охоплюють частки власності, права голосу, призначення членів органів управління та фактичний контроль. Британським покупцям варто проводити due diligence українського експортера, посередників, кінцевих користувачів і ключових постачальників, а також повторювати санкційну перевірку протягом строку дії договору.

По-четверте, Bribery Act 2010 передбачає корпоративну відповідальність за незапобігання хабарництву з боку пов'язаних осіб. Тому роботу закупівельних агентів, місцевих радників і митних посередників, а також домовленості про success fee варто документувати та перевіряти.

Нарешті, придбання активу може потребувати аналізу за National Security and Investment Act, якщо об'єкт має достатній зв'язок із Великою Британією. Діяльність у сфері оборони, товарів військового призначення або подвійного використання може вимагати обов'язкового повідомлення, однак українська компанія не потрапляє у сферу дії закону автоматично.

Українські та британські вимоги варто об'єднати в єдину систему управління регуляторними та комплаєнс-ризиками. Якщо проходити ці два процеси послідовно, сторони можуть сплатити український збір або взяти на себе договірні зобов'язання ще до того, як буде зрозуміла регуляторна позиція у Великій Британії.

Дозвіл можуть призупинити або скасувати

Регуляторні ризики не зникають після отримання дозволу.

Державна служба експортного контролю може призупинити дію дозволу, якщо український експортер не виконав контракт у сфері оборонних закупівель, не сплатив передбачений збір або якщо український державний замовник заявив про намір придбати відповідну продукцію. Якщо причиною є запланована закупівля для потреб України, строк призупинення обмежений 30 календарними днями.

Підставами для скасування можуть бути неправдиві дані в заяві, запровадження санкцій проти відповідної сторони, порушення умов дозволу або гарантій держави-імпортера, а також невиконання експортером письмових гарантій щодо постачання продукції Україні. Дозвіл також можуть скасувати через розвідувальну інформацію про перенаправлення товарів, несанкціонований реекспорт, передачу третім сторонам або використання всупереч безпеці, оборонним інтересам чи міжнародним зобов'язанням України.

Постанова № 875 не передбачає загального 72-годинного строку попередження експортера про скасування дозволу. Положення про 72 години стосується строку, протягом якого до розгляду може бути залучена Міжвідомча комісія після надходження від державних органів визначеної інформації про ризики.

Тому в договорі варто передбачити взаємодію сторін під час отримання дозволу, етапи оплати, граничні строки, призупинення, відмову та скасування. Окремо слід розподілити витрати на український збір, отримання державних гарантій, зберігання продукції та затримку постачання, а також визначити права на розірвання договору й відповідальність сторін. Умови щодо кінцевого використання та подальшої передачі мають діяти й після постачання.

Що інвесторам варто перевірити крім дозволу?

Експортний потенціал може посилювати інвестиційну привабливість української оборонної компанії, але прогнози, що спираються на нову процедуру, мають бути підтверджені даними. Інвесторам варто перевірити чинні повноваження компанії як експортера, кодифікацію відповідної продукції, історію отримання дозволів, виконання українських оборонних контрактів, права на інтелектуальну власність, виробничі потужності та наявність продукції в переліку критичних товарів. Також варто перевірити, чи зберігається прийнятна маржинальність після нових зборів і чи не залежить прогнозований іноземний дохід від однієї країни.

Статус резидента Defence City має значення, але є окремим питанням. Україна запустила цей спеціальний режим у січні 2026 року для виробників, які відповідають установленим критеріям. Він передбачає податкові та митні переваги, захист чутливих даних у державних реєстрах, допомогу з релокацією та посилений захист виробничих об'єктів. Постанова № 875 не вимагає статусу резидента Defence City для застосування спеціальної експортної процедури.

Резидентство може впливати на оподаткування, грошові потоки, стійкість бізнесу та доступність інформації в державних реєстрах. Його варто підтверджувати первинними документами та перевіряти дотримання вимог режиму. Водночас статус Defence City не замінює due diligence для оборонного сектору, що охоплює перевірку засновників, структури власності, пов'язаних осіб, ланцюгів постачання та заявлених можливостей оборонної компанії.

У фінансових моделях також потрібно враховувати тимчасовий характер постанови № 875. Процедура діє протягом воєнного стану та ще шість місяців після його завершення. Інвесторам варто моделювати сценарії, за яких 30-денна процедура зміниться, Великої Британії не буде в переліку відповідних країн або продукцію компанії внесуть до переліку критичних товарів.

Щоб оцінити ширший інвестиційний процес, а не лише експортні дозволи, читайте наш матеріал про інвестування в український defence tech. У ньому розглядаємо способи інвестування, структуру власності, інтелектуальну власність, виробництво, корпоративне управління та ризики воєнного часу.

Практичний чекліст для британських компаній та інвесторів

Перед підписанням договору про закупівлю, ліцензування, спільне виробництво або інвестиційної угоди британській стороні варто:

1. Перевірити, чи входить Велика Британія до актуального українського переліку країн, та зберегти документальне підтвердження.
2. Класифікувати товари, програмне забезпечення та технології; перевірити кодифікацію, поріг у 15 млн грн, якщо він застосовується, та можливі обмеження через перелік критичних товарів.
3. Переконатися, що українська компанія має необхідні реєстрації та повноваження для роботи як експортер.
4. Визначити, яка державна гарантія або імпортний сертифікат потрібні від Великої Британії, та завчасно розпочати комунікацію з відповідним органом.
5. Розрахувати плату за український дозвіл за правильною базою, зокрема потенційну плату за постачання продукції до третіх країн.
6. Паралельно з українською заявкою визначити британські вимоги щодо імпорту, експортного контролю, санкцій, інвестиційного скринінгу, митного оформлення та безпеки.
7. Перевірити кінцевих бенефіціарних власників, санкційні ризики, політичні та військові зв'язки, посередників, судові спори, виконання оборонних контрактів і права на інтелектуальну власність.
8. Передбачити в договорі залежність угоди від отримання дозволів, платіжні ризики, призупинення та скасування дозволу, пріоритет внутрішніх закупівель, кінцеве використання та подальшу передачу.
9. У разі інвестиції перевірити статус Defence City та протестувати фінансову модель на випадок припинення дії тимчасової процедури.

Що реформа означає для оборонної співпраці України та Великої Британії?

Постанова № 875 створює швидшу процедуру для окремих міжнародних передач, але не запроваджує режим вільної торгівлі оборонною продукцією. Її практична цінність для британських компаній залежатиме від країни призначення, типу продукції, наявності державних документів та впливу адміністративного збору на економіку угоди.

Британським сторонам варто розглядати регуляторні дозволи як частину структурування угоди, а не як фінальний формальний етап. Це означає перевіряти вимоги обох юрисдикцій до вкладення коштів, проводити due diligence українського контрагента, а не покладатися лише на експортний дозвіл, і заздалегідь закріплювати в договорі умови щодо пріоритетних потреб України та подальшої передачі продукції.

Molfar Intelligence проводить аналітику та due diligence для оборонного сектору для британських команд: аналізує структуру власності, перевіряє санкції та зв'язки, верифікує оборонні компанії, досліджує ланцюги постачання та оцінює заявлені можливості. Результати такої перевірки допомагають покупцям та інвесторам оцінити, наскільки компанія, угода та план постачання готові до ретельної перевірки перед ухваленням рішення.

Цей матеріал має загальноінформаційний характер і не замінює юридичної консультації щодо конкретної угоди відповідно до законодавства України або Великої Британії.

‍