Інвестиції в українські defence tech: формати, ризики та due diligence

Україна сформувала один із найактивніших ринків оборонних технологій у Європі. Інженерні команди швидко отримують зворотний зв’язок від користувачів, адаптують продукти до нових загроз, а шлях від прототипу до практичного застосування може бути коротшим, ніж у традиційних системах закупівель. Специфічні для цього сектору ризики детальніше розглянуті в матеріалі про інвестиції в defence tech.

Однак сама швидкість не робить компанію привабливою для інвестицій. За технічно перспективним продуктом можуть стояти слабке корпоративне управління, спірні права інтелектуальної власності, нестабільне виробництво або заявлені характеристики, які не підтверджені достатніми доказами.

Тому інвестору потрібно одночасно відповісти на два запитання: чи розв’язує технологія реальну оборонну задачу і чи здатна компанія перетворити цю перевагу на бізнес, який працює в межах закону і може масштабуватися. Саме тому незалежнийdue diligence в оборонному секторі має бути частиною інвестиційного процесу, а не лише формальною перевіркою наприкінці.

У цьому матеріалі розглянемо основні формати інвестування в український defence tech, роль BRAVE1 і регіональних мереж, правові та фінансові механізми, доступні у 2026 році, а також дані й підтвердження, які варто отримати перед інвестуванням коштів.

Ключові висновки

• Перевага України — у швидкому зворотному зв’язку з поля бою, досвідчених інженерних командах і виробничій базі, що зростає. Але це не означає, що кожен продукт чи кожна компанія пройшли перевірку бойовими умовами.
• Інвестувати можна через спеціалізований фонд, напряму в компанію або через стратегічне партнерство, спільне підприємство чи програму з грантовим фінансуванням. Кожен формат передбачає різний рівень контролю, залученості та ризику для інвестора.
• BRAVE1 та галузеві кластери допомагають знаходити перспективні компанії й краще розуміти потреби в закупівлях. Однак участь у програмі, акредитація чи отримання гранту не означає, що компанія пройшла повноцінну перевірку як об’єкт інвестиції.
• Структура угоди має враховувати українське корпоративне законодавство та відповідність компанії вимогам Дія.City або Defence City, експортний контроль, оподаткування, права інтелектуальної власності та чинні валютні обмеження.
• Технічні характеристики потрібно перевіряти щодо конкретної версії продукту, спираючись на датовані результати випробувань, документально підтверджене використання замовниками та незалежно перевірені виробничі дані.
• Воєнні ризики неможливо усунути повністю. Але інвестор може визначити суттєві фактори ризику, врахувати їх в умовах угоди та контролювати їх після її закриття.

Чому український defence tech приваблює інвесторів

Повномасштабне вторгнення змусило українські команди працювати в умовах дуже коротких технологічних циклів. Система, яка сьогодні ефективно працює на полі бою, може втратити ефективність після зміни противником частот, тактики, програмного забезпечення або засобів протидії. Розробники, які підтримують постійний контакт із військовими користувачами, швидко навчаються, адже затримки мають безпосередні наслідки.

Інвестиційні мандати також розширилися: якщо раніше багато фондів зосереджувалися на технологіях подвійного призначення, тепер вони частіше розглядають продукти, створені насамперед для оборони. Водночас обмеження для конкретних фондів залишаються різними.

Такий цикл зворотного зв’язку дає компаніям чотири потенційні переваги.

Швидші цикли розробки

Команди можуть за короткий час пройти шлях від визначення операційної проблеми до створення прототипу, отримати відгуки щодо практичного використання та створити наступну версію продукту. Для інвестора важливо не те, наскільки швидко компанія одного разу створила прототип. Важливіше, чи здатна компанія системно збирати зворотний зв’язок із дотриманням вимог безпеки, керувати конфігураціями продукту, виправляти недоліки та переносити ці зміни в серійне виробництво.

Співвідношення вартості та ефекту

Українські розробники часто працюють в умовах обмежених бюджетів, нестабільного зв’язку та дефіциту компонентів. Це сприяє появі модульних систем, дешевших безпілотних платформ і програмного забезпечення, сумісного з наявним обладнанням.

Проте цінову перевагу потрібно оцінювати з урахуванням повної вартості виконання завдання: частоти відмов, навчання операторів, технічного обслуговування, втрат через засоби радіоелектронної боротьби, корисного навантаження, інтеграції та циклів заміни.

Виробнича база, що зростає

У 2026 році уряд України повідомив, що системи українського виробництва становили понад половину озброєння, яке використовувалося на полі бою. Станом на вересень BRAVE1 повідомив про понад 1 000 виданих грантів та 6,2 млрд грн фінансування розвитку оборонних технологій із 2023 року.

Ці показники демонструють масштаб внутрішнього виробництва та державної підтримки розробок, але нічого не доводять щодо вартості чи готовності до масштабування конкретної компанії.

Тісніша інтеграція з європейськими оборонними програмами

Українська оборонна промисловість дедалі тісніше інтегрується з європейськими каналами фінансування, випробувань і виробництва. ЄС та Україна створили BraveTech EU, щоб поєднати BRAVE1 із European Defence Fund, EU Defence Innovation Scheme та European Defence Agency.

Умови доступу залежать від конкретної програми. Інвесторам потрібно перевіряти актуальні вимоги конкурсу, критерії до юридичної особи, правила контролю, необхідний рівень технологічної готовності та дозволені напрями використання коштів.

Напрями зі сталим операційним попитом

Інвестори активно цікавляться автономними повітряними, морськими та наземними системами; засобами РЕБ і протидії БПЛА; програмним забезпеченням для поля бою, ШІ та системами об’єднання даних із різних сенсорів; захищеним зв’язком; а також компонентами, що зменшують залежність від вразливого імпорту. Технології для протимінної діяльності також відповідають довгостроковим цивільним і безпековим потребам України — однієї з найбільш замінованих країн світу.

Високий попит сам по собі не означає потенційної прибутковості інвестиції. Варто оцінити коло потенційних замовників, закупівельні бюджети, можливість експорту, цикли заміни, витрати на інтеграцію та здатність продукту зберігати ефективність у міру появи нових засобів протидії.

Де інвесторам шукати українські defence tech компанії

BRAVE1

Платформа BRAVE1 для інвесторів — одна з відправних точок для пошуку профілів компаній, знайомств із командами та участі в інвестиційних заходах. Кластер також надає гранти й працює з оборонними користувачами над випробуваннями та впровадженням розробок.

BRAVE1 не є регуляторним «білим списком». Грант, реєстрація або успішне випробування можуть підтвердити, що продукт існує та пройшов певний етап державної процедури. Але вони не підтверджують структуру капіталу, кінцевого бенефіціарного власника, походження коштів, ланцюг прав інтелектуальної власності, фінансовий стан, санкційні ризики чи здатність виробляти заявлені обсяги продукції.

Галузеві та регіональні мережі

IRON та інші технологічні об’єднання можуть познайомити інвесторів із командами, які мають обмежений досвід залучення міжнародного капіталу. Київ залишається одним із центрів, де розташовані штаб-квартири компаній і зосереджені фахівці з розробки програмного забезпечення. У Львові та інших західних регіонах працюють релоковані команди й виробничі майданчики, а Харків і Дніпро зберігають потужну інженерну базу. Одеса, Івано-Франківськ і Закарпаття доповнюють цю екосистему морськими, логістичними та регіональними технологічними мережами.

Такі мережі корисні для пошуку компаній, але не замінюють перевірку. Інвестору варто з’ясувати, що саме вже перевірив посередник, чи має він фінансовий інтерес в угоді та які твердження компанії ще не підтверджені.

Фонди, акселератори та професійні рекомендації

Спеціалізовані фонди можуть формувати власний пул компаній для потенційного інвестування та підтримувати локальні зв’язки. Джерелами нових можливостей також можуть бути акселератори, великі оборонні компанії, юридичні радники та засновники портфельних компаній.

Джерело кожної рекомендації варто фіксувати: ланцюг посередників може виявити нерозкриті комісії, конфлікти інтересів або зв’язки між сторонами угоди.

Три формати інвестування

1. Інвестиція через спеціалізований фонд

Такий формат може підійти обмеженим партнерам фонду (limited partners, LP), які хочуть отримати доступ до сектору, але не вести кожну угоду самостійно. Інвестор делегує пошук компаній, їхню перевірку, роботу на рівні ради директорів та управління портфелем генеральному партнеру (general partner, GP). Це зменшує операційне навантаження на LP, але не усуває ризики країни чи сектору.

Due diligence фонду має охоплювати юрисдикцію керуючої компанії, інвестиційний мандат, обмеження щодо оборонного сектору, досвід роботи з Україною, права ухвалення рішень, структуру комісій, попередні результати, політику оцінки активів, конфлікти інтересів, санкційний контроль і можливість резервувати капітал для наступних раундів. Також потрібно перевірити, чи може фонд юридично інвестувати безпосередньо в українські компанії, чи використовує для цього іноземні холдингові структури.

NATO Innovation Fund не є універсальним способом інвестування у стартапи, зареєстровані в Україні. За чинною політикою фонду компанії, в які він інвестує напряму, мають бути зареєстровані в одній із 24 країн-союзниць, що беруть участь у фонді. Робота компанії в Україні або її релевантність для замовників НАТО сама по собі цю вимогу не виконує.

2. Пряма інвестиція в компанію

Пряма інвестиція дає інвестору більше впливу на умови угоди, корпоративне управління та доступ до інформації. Водночас на самого інвестора лягає більше відповідальності за перевірку засновників, продукту, контрактів, виробництва та юридичної структури. Для компаній на ранніх стадіях due diligence венчурної інвестиції має перевіряти твердження з пітчу на основі корпоративних, технічних, комерційних і фінансових даних.

Об’єктом інвестиції може бути українське товариство з обмеженою відповідальністю, іноземна холдингова компанія з українською операційною дочірньою компанією або група, в якій права інтелектуальної власності та виробництво розподілені між кількома юрисдикціями.

Наявність іноземної материнської компанії сама по собі не знижує ризик. Така структура створює окремі ризики, пов’язані з податковим резидентством, економічною присутністю, трансфертним ціноутворенням, санкціями, інтелектуальною власністю, експортним контролем і захистом міноритарних інвесторів.

Дія.City дає українським технологічним компаніям, які відповідають установленим критеріям, доступ до таких інвестиційних інструментів, як конвертовані позики, ліквідаційні привілеї, опціони та договірні гарантії. Defence City — окремий добровільний режим для компаній оборонно-промислового комплексу, які відповідають його вимогам. Переваги залежать від статусу резидента, частки кваліфікованого доходу, щорічного дотримання вимог і дозволеного використання прибутку, звільненого від оподаткування. Жоден із цих статусів не підтверджує якості продукту, платоспроможності компанії чи захищеності інвестора.

Україна загалом дозволяє іноземні інвестиції, однак угоди в оборонному секторі потребують окремої оцінки з погляду національної безпеки. Формальна система скринінгу іноземних інвестицій все ще розвивається. Перед підписанням угоди потрібно перевірити чинні правила, а отримання необхідних дозволів — передбачити як умову її закриття.

Не варто виходити з того, що американські інвестиційні інструменти SAFE або KISS можна без змін використати в українській угоді. Місцеві юридичні радники мають визначити, який інструмент матиме юридичну силу, як відбуватиметься конвертація, яка юридична особа надаватиме відповідні права та як угода співвідноситься зі статутом, корпоративним договором і чинними податковими правилами.

3. Стратегічне партнерство, спільне підприємство або проєкт із грантовим фінансуванням

Промисловий інвестор може обрати угоду про спільну розробку, виробниче партнерство, ліцензування або спільне підприємство. Такий формат дозволяє поєднати українську інженерну та операційну експертизу з іноземним капіталом, виробничими можливостями, сертифікацією та доступом до ринків.

У документах потрібно чітко визначити права на інтелектуальну власність, що існувала до початку співпраці, права на нові розробки, сфери їх використання, права на вдосконалення продукту, порядок ухвалення експортних рішень, вимоги до інформаційної безпеки та умови припинення співпраці.

Державні програми можуть профінансувати частину розробки або виробництва. Серед актуальних прикладів — BraveTech EU, фінансування в межах окремих конкурсів European Defence Fund та Ukraine Support Instrument у межах EDIP. Критерії участі залежать від конкретного конкурсу, а отримання фінансування не усуває потреби в комерційному капіталі. Horizon Europe фінансує цивільні дослідження: потенційне подвійне застосування результатів не перетворює програму на механізм оборонних закупівель.

Від пітчу до доказів: п’ять тверджень, які варто перевірити інвестору

У презентаціях defence tech компаній часто повторюються ті самі короткі твердження. Кожне таке твердження потрібно підкріпити конкретними доказами.

«Перевірено в бойових умовах»

Потрібно з’ясувати, яку саме версію продукту тестували, коли, ким і за яких умов. Варто розрізняти контрольовані полігонні випробування, обмежене тестування підрозділом, реальне бойове застосування та повторні закупівлі.

Перевірте датовані звіти, дозволені до передачі відгуки користувачів, зміни після виявлення недоліків та обмеження щодо того, які висновки можна зробити на підставі цих даних. Не слід запитувати назви чи номери підрозділів, актуальні місця їх розташування, необроблену операційну телеметрію або інші дані, розкриття яких створює безпековий ризик.

«Це потрібно військовим»

Висловлена зацікавленість — ще не контракт, а наявність контракту сама по собі не доводить, що продукт показав очікуваний результат. Перевірте замовника, процедуру закупівлі, документи про постачання та приймання, стан оплати, повторні замовлення та концентрацію клієнтів.

Також потрібно з’ясувати, чи не залежить попит від одного командира, однієї програми або тимчасового закупівельного пріоритету.

«Виробництво можна масштабувати»

Порівняйте заявлену потужність із фактичним місячним обсягом виробництва, відсотком продукції, що проходить контроль якості, незавершеним виробництвом, наявним обладнанням, кількістю працівників, специфікацією компонентів і потребою в оборотному капіталі.

Визначте компоненти з єдиним постачальником, імпортні складові, пов’язаних постачальників і час, необхідний для заміни пошкодженого виробничого майданчика. Для критичних постачальників, субпідрядників і виробничих партнерів проведіть due diligence третіх сторін.

«Технологія належить компанії»

Простежте права на програмний код, креслення, патенти, ноу-хау та технічну документацію від первинного автора до юридичної особи, в яку надходять інвестиції. Перевірте договори із засновниками, працівниками, підрядниками, університетами та військовими партнерами.

Якщо незрозуміло, кому належить технологія або чи не використовувалася вона неправомірно, розслідування щодо інтелектуальної власності допомагає поєднати матеріали про продукт, домени, історію джерел і пов’язані юридичні особи в єдиний доказовий ланцюг.

«Готовий до НАТО та експорту»

Не існує єдиного статусу, який автоматично робить продукт готовим для будь-якого замовника з країни НАТО. Потрібно уточнити, про який саме стандарт, кодифікацію, випробування, дозвіл або інтеграційну вимогу йдеться.

Можливість експорту залежить від класифікації продукту, країни призначення, кінцевого користувача, умов реекспорту, актуального переліку критично важливих товарів і внутрішніх потреб України. Класифікація продукту як товару подвійного призначення не скасовує експортного контролю.

Основні напрями due diligence

Засновники, власність і корпоративне управління

Встановіть юридичних і бенефіціарних власників кожної компанії у групі та зв’язки між ними. Перевірте випуски часток чи акцій, опціони, конвертовані інструменти, застави, домовленості щодо голосування та пов’язаних осіб. Перевірка бенефіціарних власників має встановити реальних контролерів і джерела фінансування, а не завершуватися на задекларованій структурі капіталу.

Перевірте засновників, акціонерів, директорів і ключових контрагентів за чинними українськими та міжнародними санкційними списками. Окремої уваги потребують зв’язки з Росією та Білоруссю, діяльність на окупованих територіях, невирішені судові спори, конфлікти в закупівлях, нерозкриті зв’язки з державними структурами та репутаційні ризики. Збіг імені — лише підстава для подальшої перевірки: перш ніж робити висновок, потрібно підтвердити ідентифікатори особи та характер контролю.

Технології, кібербезпека та операційна безпека

Технічна перевірка має охоплювати робочі характеристики, керування конфігураціями, безпечність, сумісність, залежності та план адаптації продукту до нових засобів протидії. Оцінка ризиків кібербезпеки може виявити доступну ззовні інфраструктуру, витоки облікових даних, слабкий контроль доступу та цифрові ризики, пов’язані з третіми сторонами.

Сам процес due diligence також може створювати ризики. Використовуйте захищену кімнату даних (data room) із рольовим доступом, журналюванням дій і наданням інформації лише тим, кому вона необхідна для роботи. Дані про підрозділи, розташування виробничих об’єктів і чутливі результати випробувань потрібно приховувати, якщо перевірений фахівець не має документально обґрунтованої потреби у доступі до них.

Виробництво та фізична стійкість

Відвідайте ключові виробничі майданчики, якщо це дозволяє безпекова ситуація, або проведіть документовану дистанційну перевірку. Зіставте обладнання та кількість персоналу із заявленими темпами виробництва.

Перевірте альтернативні майданчики, дублювання критичного обладнання, стійкість енергопостачання, логістику, контроль якості, доступне страхування та план відновлення після удару або перебоїв у постачанні.

Замовники, закупівлі та комерційне масштабування

Підтвердьте наявність і зміст контрактів у відповідного органу або замовника та відокремте підписані замовлення від меморандумів, пілотних проєктів і неформальних рекомендацій. Оцініть маржинальність з урахуванням гарантійного обслуговування, ремонту, навчання та витрат на заміну.

Також потрібно перевірити, чи здатна компанія працювати з міжнародними клієнтами, не послаблюючи виконання своїх зобов’язань в Україні.

Експортний контроль і доступ до регульованих ринків

У липні 2026 року Україна запровадила новий механізм контрольованого експорту зброї та оборонних технологій українського виробництва. Спрощена процедура може тривати до 30 днів, стандартна — до 90 днів. Рішення залежить від країни покупця, продукту, кінцевого використання, переліку критично важливих товарів і здатності виробника забезпечувати внутрішні потреби України.

Якщо інвестиційна модель залежить від продажів за кордон, її потрібно перевірити з урахуванням оновлених правил експорту оборонної продукції з України.

Значення має й експортне законодавство країни призначення та будь-яких транзитних юрисдикцій. Додаткові обмеження можуть виникати через громадянство інвестора, іноземний контроль, використання компонентів американського чи європейського походження, доступ до технічних даних і санкції.

Фінансовий стан і валютні операції

Зіставте управлінську звітність із банківськими виписками, податковими документами, даними про зарплати, закупівлі та суттєві контракти. Перевірте обмеження на використання грантових коштів, платежі пов’язаним сторонам, умовні зобов’язання, державну дебіторську заборгованість та обсяг коштів, необхідний для фінансування виробництва до отримання оплати від замовника.

Воєнні валютні обмеження в Україні часто змінюються. Перед підписанням угоди потрібно перевірити чинні правила щодо внесення капіталу, погашення зобов’язань, виплати дивідендів, купівлі іноземної валюти та репатріації коштів відповідно до актуальної редакції постанови НБУ №18. Перед кожним запланованим платежем ці правила варто перевіряти ще раз.

Практичний процес інвестування

1. Визначте інвестиційний мандат

Зафіксуйте технологічні напрями, стадію компаній, розмір інвестиції, юрисдикції, обмеження щодо типів озброєння, вимоги до прибутковості та прийнятний рівень воєнного ризику.

2. Оберіть формат

Визначте, що забезпечить потрібний рівень контролю та доступу: фонд, пряма інвестиція, спільне підприємство чи партнерство з грантовим фінансуванням.

3. Сформуйте й кваліфікуйте пул компаній

Шукайте можливості через BRAVE1, галузеві мережі, інвесторів і професійні рекомендації. Фіксуйте, як кожна компанія потрапила до вашого пулу та чи отримує хтось винагороду або іншу вигоду за рекомендацію.

4. Проведіть первинну перевірку на основі наявних доказів

До переходу до повного due diligence перевірте власність, санкційні ризики, технологію, замовників, виробництво, інтелектуальну власність і фінансові твердження.

5. Дослідіть суттєві ризики

Зосередьте поглиблену перевірку на питаннях, які можуть вплинути на оцінку компанії, структуру угоди, можливість її юридично реалізувати або саме рішення про інвестування.

6. Закріпіть умови та механізми контролю

Використовуйте умови закриття угоди, перелік питань, що потребують окремого погодження, інформаційні права, зобов’язання щодо IP, вимоги безпеки, гарантії та поетапне фінансування, прив’язане до перевірюваних результатів.

7. Сплануйте моніторинг після закриття угоди

Визначте, які зміни у структурі власності, санкційних ризиках, клієнтській базі, виробництві, експортних правилах або кібербезпеці потребують повідомлення інвестора чи повторної перевірки.

Що контролювати після закриття угоди

Після закриття угоди обставини, на яких ґрунтувалося інвестиційне рішення, можуть швидко змінюватися: продукт розвивається, закупівельні пріоритети переглядаються, а постачальники та експортні правила змінюються.

Після інвестиції варто відстежувати зміни в бенефіціарній власності та серед ключових керівників і фахівців, санкційні ризики, концентрацію клієнтів, безперервність виробництва, критичних постачальників, спори щодо інтелектуальної власності, кіберінциденти та можливість експорту. Також потрібно контролювати, чи стосуються заявлені характеристики саме тієї версії продукту, яку компанія виробляє зараз, а не попереднього прототипу або конфігурації, що проходила випробування.

Критерії ескалації варто погодити ще до закриття угоди: які події потребують повідомлення інвестора, які запускають додаткову перевірку, а які — рішення ради директорів або акціонерів.

Яким має бути обґрунтоване інвестиційне рішення

Інвестиції в український defence tech потребують ширшої перевірки, ніж стандартний чекліст для стартапу. Фізична стійкість виробництва, експортний контроль, структура власності, безпека та ризики, пов’язані із закупівлями, можуть впливати на інвестиційну привабливість не менше, ніж характеристики самого продукту.

Обґрунтоване інвестиційне рішення не може спиратися лише на формулювання «перевірено в бойових умовах» або на рекомендацію авторитетної установи. Воно має поєднувати чітко визначену військову потребу з підтвердженими характеристиками продукту, захищеними правами інтелектуальної власності, законним доступом до ринків, відтворюваним виробництвом і системою корпоративного управління, здатною витримати масштабування та перебої, спричинені війною.

Послуги Molfar Intelligence з due diligence допомагають інвесторам перевірити компанію, засновників, структуру власності, контрагентів і суттєві ризики до ухвалення інвестиційного рішення.

Цей матеріал має загальноінформаційний характер і не замінює юридичної, податкової чи інвестиційної консультації щодо конкретної угоди.