Інвестиції в оборонні технології: що має виявити due diligence

Венчурний капітал вклав $12,3 мільярда в оборонні технологічні стартапи лише за перше півріччя 2026 року — це майже дорівнює $9,95 мільярда, інвестованим за весь 2025 рік. Дрони, автономні судна та бойовий штучний інтелект поглинають капітал темпами, яких мало який сектор бачив раніше. І, як зазначають PitchBook та S&P Global, це зростання рухається в одному напрямку, тоді як виходи з інвестицій рухаються в іншому: венчурне фінансування сектору зростає, тоді як активність злиттів і поглинань (M&A) — момент, коли команда due diligence покупця зазвичай стрес-тестує ціль, — сповільнюється.

Цей розрив має значення. Капітал доходить до компаній, дотичних до оборонної сфери, швидше, ніж перевірки власності, комплаєнсу та репутації, які зазвичай його супроводжують. Для інституційних інвесторів, венчурних фондів, family offices та команд корпоративного розвитку, що андеррайтять ці угоди, питання вже не в тому, чи вартий сектор інвестицій. Питання в тому, чи є компанія-ціль тим, за кого — і за що — вона себе видає, перш ніж гроші будуть переказані.

Ключові висновки

• Венчурне фінансування оборонних технологій майже подвоїлося лише за перше півріччя 2026 року ($12,3 млрд проти $9,95 млрд за весь 2025 рік), тоді як активність M&A — де due diligence зазвичай проходить стрес-тест, — сповільнюється. Капітал випереджає перевірку.
• Оборонні та dual-use угоди несуть категорії ризику, які стандартна комерційна перевірка часто пропускає: експозиція до PEP і корупції, звʼязки із санкціями та експортним контролем, фінансування розповсюдження та ризик відмивання коштів.
• Бенефіціарну власність потрібно простежити повз капітальну таблицю до людей, які реально контролюють компанію і отримують від неї вигоду — чиста перевірка в базі даних не є достатнім доказом.
• Регуляторний тиск, включно з антикорупційною директивою ЄС, ухваленою в березні 2026 року, означає, що інвестиційним комітетам дедалі більше потрібен задокументований слід перевірки, а не одноразова "чиста" перевірка.
• Реальний кейс показує ціну пропуску цього кроку: нерозкриті звʼязки співзасновника з повʼязаним з рф підсанкційним гемблінг-бізнесом виявилися лише завдяки OSINT-перевірці — після того, як стандартний скринінг уже показав "чисто".
• Рішення — це джерельна, верифікована людьми перевірка, проведена до того, як капітал зайде, а не усунення наслідків після.

Чому оборонний сектор несе інший профіль ризику

Інвестиції в оборонні та dual-use технології перебувають на перетині двох речей, під які більшість процесів due diligence не були розраховані: державні контрагенти та транскордонна структура власності.

Як зазначають юридичні радники, що працюють у цій сфері, оборонні угоди несуть підвищену експозицію в кількох окремих категоріях ризику, які стандартний комерційний процес due diligence може повністю пропустити:

• Корупційні та хабарні ризики, підвищені через пряму взаємодію з державними кінцевими замовниками та політично значущими особами (PEP) у ланцюжку контрактів і субпідряду.
• Санкційна та експортно-контрольна експозиція — вимагає простежити кінцевого бенефіціарного власника, а не лише імʼя в капітальній таблиці, щоб підтвердити відсутність заборонених осіб за структурою.
• Ризик фінансування розповсюдження, коли фіктивні компанії та посередники можуть приховувати справжнє призначення капіталу, обладнання чи компонентів.
• Ризик відмивання коштів, особливо там, де структура власності та фінансові потоки перетинають юрисдикції з обмеженою прозорістю.

Жодна з цих речей не проявляється в стандартній перевірці бази даних чи чистому пошуковому результаті. Вони проявляються в мапуванні бенефіціарної власності, перевірці негативної інформації та джерельно верифікованому дослідженні на місці — тому, що займає більше часу, ніж дозволяє дедлайн term sheet, і саме тому цей етап скорочують або пропускають, коли капітал рухається так швидко.

Регуляторний фон одночасно стає жорсткішим — паралельно з прискоренням капіталу. Антикорупційна директива ЄС, ухвалена в березні 2026 року, вимагає від держав-членів посилити законодавство щодо хабарництва — додаючи тиск на інвесторів показати, а не просто стверджувати, що ризик контрагента було оцінено до закриття угоди. Як показав нещодавній кейс на €900 мільйонів у сфері нерухомості ЄС, сама лише інституційна репутація не замінює структурованого запису. Для інвестиційного комітету це означає, що файл due diligence має витримати перевірку як задокументований слід рішення, а не формальність, виконана заднім числом.

Яку ціну насправді має скорочена перевірка

Це не гіпотетична ситуація. В одному з нещодавніх кейсів глобальна інвестиційна компанія, що керує понад 100 венчурами у сфері military-tech і deep-tech, готувалася закрити угоду з виробником дронів. Стандартний скринінг показав "чисто". Перед тим як вкласти капітал, компанія замовила OSINT-перевірку інвестора, щоб змапувати структуру власності цілі та перевірити біографії її стейкхолдерів.

Перевірка показала, що співзасновник мав частку в гемблінг-бізнесі, рахунки якого — на суму приблизно 2,6 мільярда гривень — було арештовано владою. Пізніше цю особу затримало Державне бюро розслідувань України за підозрою у відмиванні коштів, а фінансові звʼязки вели до російських джерел — саме той тип звʼязку, який означав би для інвестора санкційний ризик і повністю виключав би ціль з оборонних контрактів.

Інвестор вийшов з угоди до того, як було вкладено жодних коштів. Проблема була не в технології. Проблема була в людях, які стояли за нею.

Це і є патерн, який варто засвоїти: в угодах оборонного сектору людський фактор і прозорість бенефіціарної власності важать не менше за технологічну дорожню карту. Капітальна таблиця може виглядати чисто і водночас приховувати незадеклароване зобовʼязання — більше подібних патернів у нашому кейсбуку про те, як розвідка виявляє те, що приховано під поверхнею.

Що насправді потрібно перевірити, перш ніж зайде капітал

Процес due diligence, побудований під оборонні та dual-use інвестиції, має відповісти на чотири питання, до яких стандартна перевірка KYC рідко доходить:

1. Хто насправді контролює цю компанію? Бенефіціарну власність потрібно простежити повз номінальні структури та холдингові компанії — до людей, які реально отримують вигоду.
2. Чи є хтось у ланцюжку власності або керівництва під санкційною чи експортно-контрольною експозицією — напряму, чи через бізнес-інтерес, родинний звʼязок або попередній проєкт?
3. Що показує запис негативної інформації — судові справи, регуляторні дії, невирішені спори чи медіасигнали, яких не покаже сама лише перевірка бази даних?
4. Що насправді каже регіональний і воєнний контекст? На ринках, сформованих війною, джерельне дослідження місцевою мовою часто розкриває те, чого не покажуть англомовні документи та прес-релізи.

Однієї перевірки бази даних зазвичай недостатньо, щоб впевнено відповісти на будь-яке з цих питань — саме тому потрібні задокументовані висновки, а не припущення, перш ніж ухвалювати рішення.

FAQ: due diligence оборонних інвестицій

Що інвестори мають перевірити перед інвестуванням в оборонну технологічну компанію?Окрім фінансів і технології, інвестори мають перевірити бенефіціарну власність (хто насправді контролює компанію і отримує від неї вигоду), санкційну та експортно-контрольну експозицію в ланцюжку власності й керівництва, історію негативної інформації — судові справи, регуляторні дії, невирішені спори — та регіональний чи конфліктний контекст, у якому працює компанія. Стандартні перевірки KYC та бази даних рідко покривають усі чотири пункти.

Як перевірити бенефіціарну власність оборонного підрядника?Перевірка бенефіціарної власності простежує контроль повз номінальних акціонерів і холдингові структури до людей, які реально отримують вигоду, використовуючи корпоративні реєстри, транскордонні документи та джерельне OSINT-дослідження — а не лише імена, вказані в капітальній таблиці.

Які поширені red flags в оборонних технологічних інвестиціях?Непрозорі або багаторівневі структури власності; засновники чи стейкхолдери з нерозкритими інтересами в непов'язаних високоризикових секторах, таких як гемблінг, крипта чи фіктивні компанії; звʼязки з підсанкційними особами чи юрисдикціями; незрозумілі зміни в керівництві чи власності незадовго до раунду; та розбіжності між тим, що показують публічні документи, і тим, що знаходить джерельне дослідження. Детальніше про конкретні патерни, які ми найчастіше фіксуємо, — у матеріалі «Червоні прапорці» під час due diligence: що ми бачимо за лаштунками.

Скільки часу зазвичай займає due diligence в оборонному секторі?Терміни залежать від складності структури власності та залучених юрисдикцій, але сфокусована OSINT-перевірка власності, санкційної експозиції та негативної інформації зазвичай може бути завершена за період від кількох днів до кількох тижнів — це вкладається в типове вікно term sheet, якщо перевірку заплановано заздалегідь, а не додано в останню мить.

Чи підпадають інвестиції в оборонні технології під санкційні та експортно-контрольні правила?Так. Транскордонні оборонні та dual-use угоди можуть спричиняти санкційну та експортно-контрольну експозицію, навіть якщо сама компанія-ціль не перебуває під санкціями, якщо власність, фінансування чи звʼязки в ланцюжку постачання ведуть до обмеженої сторони чи юрисдикції. Це одна з головних причин, чому простеження бенефіціарної власності тут важливіше, ніж у типовому комерційному інвестуванні.

Чи може стандартна перевірка KYC або бази даних замінити OSINT due diligence для оборонних угод?Ні. Стандартні перевірки KYC та бази даних підтверджують, що компанія та її задекларовані власники існують і не фігурують в очевидному списку спостереження, але рідко розкривають приховану бенефіціарну власність, неформальні бізнес-звʼязки чи негативну інформацію, яка згадується лише в місцевомовних або непроіндексованих джерелах — а саме там найчастіше й виникають найвагоміші ризики в оборонних угодах.

Хто має проводити due diligence оборонної інвестиції — фонд самостійно чи зовнішній підрядник?Внутрішні команди зазвичай добре справляються з фінансовою та технічною перевіркою, але перевірка власності, санкцій і репутації на конфліктних або транскордонних ринках зазвичай виграє від залучення спеціалізованого зовнішнього підрядника з джерельною OSINT-експертизою та доступом до дослідження місцевою мовою — методи, під які більшість внутрішніх команд не розраховані.

Due diligence, який встигає за капіталом

Molfar — приватна розвідувальна компанія, яка проводить такі перевірки для інвесторів, оборонних компаній та юридичних команд, що працюють на ринках високих ставок, часто повʼязаних із конфліктом. Оборонний напрям due diligence компанії охоплює скринінг підрядників і контрагентів, аналіз власності та контролю, санкційну та експортно-контрольну перевірку, перевірку репутації та негативної інформації та джерельні OSINT-розслідування — на основі досвіду роботи в умовах війни, де в пріоритеті верифіковані висновки, а не спекулятивні оцінки.

Якщо ваша команда андеррайтить оборонну технологічну чи dual-use угоду та хоче підтвердити власність, санкційну експозицію та репутаційний ризик до того, як капітал зайде, а не після — звʼяжіться з Molfar щодо due diligence.

‍