Що таке санкційний скринінг: процес, списки та ризики

Санкційний скринінг (sanctions screening) встановлює, чи поширюються обмеження на людину, компанію, платіж або ділові відносини. Процес поєднує зіставлення даних, перевірку особи, аналіз власності й фіксацію рішення.

Для українського бізнесу перевірка потрібна перед співпрацею, під час окремих операцій і протягом ділових відносин. Нове рішення РНБО, введене в дію указом Президента, а для секторальних санкцій також затверджене Верховною Радою, або зміна власності можуть змінити ризиковий профіль контрагента. Відсутність збігу не доводить відсутності ризику.

Що таке санкційний скринінг

Sanctions screening зіставляє відомості про клієнтів, постачальників, представників, кінцевих бенефіціарних власників (КБВ) та учасників операції з офіційними даними. Крім імені чи назви, перевіряють дату народження, громадянство, адресу, реєстраційний або податковий номер, банківські реквізити й альтернативні написання.

Українське законодавство не встановлює універсальної процедури sanctions screening для всіх компаній. Обов’язки залежать від статусу бізнесу, регулятора, обмеження та операції.

Sanctions screening працює поруч із KYC compliance та перевіркою клієнтів. Ці напрями пов’язані, але не взаємозамінні. KYC встановлює особу та оцінює ризик відносин. AML compliance та розслідування шукають ознаки фінансових злочинів. Санкційна перевірка визначає обмеження конкретного режиму.

Санкції не обмежуються особами, пов’язаними з тероризмом чи організованою злочинністю. Україна застосовує їх для захисту національної безпеки, суверенітету й територіальної цілісності та у відповідь на збройну агресію.

Як працює санкційна система України

Базовий документ — Закон України «Про санкції». Він передбачає персональні та секторальні обмеження. Серед можливих заходів — блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталу, зупинення виконання економічних і фінансових зобов’язань, анулювання ліцензій та інші встановлені законом заходи.

Персональні санкції переважно запроваджують рішеннями РНБО, які вводить у дію Президент. Окрему виняткову санкцію у вигляді стягнення активів у дохід держави за позовом уповноваженого центрального органу застосовує Вищий антикорупційний суд у порядку статті 5-1 Закону. Вона можлива за встановлених законом умов, зокрема якщо до особи вже застосовано блокування активів і позов подано під час воєнного стану. Секторальні санкції додатково затверджує Верховна Рада. Перевіряти треба вид обмеження, строк і документ, яким його застосовано або змінено.

Із 31 січня 2024 року офіційним джерелом відомостей про підсанкційних осіб є Державний реєстр санкцій. Він містить дані про фізичних і юридичних осіб, судна та повітряні судна, а також підстави, застосовані заходи, строки й посилання на відповідні рішення. Дані Реєстру відкриті, доступні для пошуку й завантаження.

Для банків і визначених небанківських установ діє окремий порядок НБУ. Він регулює перевірку учасників операцій, аналіз збігів, виявлення підконтрольних осіб, реалізацію санкцій і звітування. Ці вимоги не можна автоматично переносити на кожну компанію.

Навіщо бізнесу sanctions screening

Невиявлений ризик може призвести до зупинки платежу, зриву угоди, блокування активів або втрати доступу до банківських послуг і міжнародних партнерств. Для регульованих установ порушення правил може мати наслідком заходи впливу з боку наглядового органу. Для інших компаній залишаються договірні, фінансові, операційні та репутаційні наслідки.

Перевірка дає команді підстави вирішити, чи можна продовжити операцію, чи потрібні додаткове дослідження, юридичний висновок, погодження банку або повідомлення компетентному органу. Журнал перевірки має показувати, які дані та джерела використали, який режим застосували і чому збіг підтвердили або відхилили.

Для постачальників, агентів і дистриб’юторів санкційний скринінг має бути частиною перевірки третіх сторін. Ризик часто виникає через власника, посередника, кінцевого отримувача, маршрут постачання або банк, а не через назву сторони у договорі.

Як провести санкційний скринінг

1. Визначити застосовні режими

Єдиного світового режиму немає. Джерела залежать від юрисдикції компанії, сторін угоди, валюти, банків, маршруту, товарів, технологій і місця виконання договору. Налаштування «перевірити за всіма списками» не замінює аналізу.

2. Зібрати точні ідентифікатори

Однієї назви недостатньо. Для фізичної особи потрібні доступні дата народження, громадянство, адреса, РНОКПП чи інший ідентифікаційний номер. Для компанії — країна реєстрації, код ЄДРПОУ або іноземний реєстраційний номер, колишні й торговельні назви, адреса, керівники, акціонери та КБВ. Для російських структур можуть знадобитися ОГРН та ІПН.

3. Зіставити дані з актуальними джерелами

Система може застосовувати точний, нечіткий і фонетичний пошук та перевіряти транслітерації. У кейсі зберігають дату, час і версію джерела. Швидкість оновлення має відповідати ризику й характеру операцій.

4. Перевірити збіг

Спрацювання системи — сигнал, а не підтверджений статус. Аналітик зіставляє ідентифікатори, акт про застосування санкції, строк і конкретні обмеження. Поширені імена та транслітерація створюють хибнопозитивні результати; неповні дані або вузькі налаштування — хибнонегативні.

5. Проаналізувати власність і контроль

Компанія може не бути прямо зазначена в реєстрі, але мати зв’язок із підсанкційною особою через активи, власників або фактичний контроль. Потрібно встановити структуру власності, права голосу, керівників, материнські компанії, трасти, номінальних власників, довіреності та недавні передачі часток.

6. Ухвалити та зафіксувати рішення

Підтверджений або нерозв’язаний збіг передають compliance-команді, службі безпеки та юристам. Не можна автоматично блокувати, відхиляти чи повідомляти про кожне спрацювання: дія залежить від санкції, статусу компанії та права. Джерела, висновок і погодження треба зберегти.

Коли і кого перевіряти

Типові сценарії sanctions screening:

• під час onboarding: клієнт, представник, керівник і КБВ;
• перед платежем: платник, отримувач, банки та значущі реквізити операції;
• пакетна перевірка: регулярне повторне зіставлення бази клієнтів, працівників, інвесторів або постачальників;
• перевірка за подією: нове санкційне рішення, зміна власника, директора, банку, маршруту платежу або структури групи;
• перевірка ланцюга постачання: агент, дистриб’ютор, перевізник, кінцевий користувач та інші значущі сторони.

Частота залежить від ризику. Перевірка в реальному часі доречна для багатьох платіжних продуктів, але не є універсальною вимогою для будь-якого бізнесу та кожного виду операції.

Які санкційні джерела перевіряти українській компанії

Основне українське джерело — Державний реєстр санкцій. Однак міжнародна угода може створювати додатковий юридичний або операційний зв’язок з іншим режимом. Значення мають:

• списки OFAC, якщо є зв’язок зі США, американськими особами, платежами через фінансову систему США або відповідними товарами й технологіями;
• санкційні дані та нормативні акти ЄС, якщо операція пов’язана з Євросоюзом;
• UK Sanctions List, якщо є британська юрисдикція, особа, банк або інший зв’язок із Великою Британією;
• консолідований список Ради Безпеки ООН, заходи з якого держави реалізують через власні правові механізми;
• національні списки Канади, Австралії, Швейцарії та інших країн, якщо вони стосуються операції.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу окремо працюють із переліком Держфінмоніторингу. Замороження активів за AML-законом у зв’язку з тероризмом або розповсюдженням зброї масового знищення та блокування активів за Законом «Про санкції» — різні правові механізми.

Іноземні санкції не стають автоматично українським правом лише через наявність особи у закордонному списку. Проте вони можуть прямо впливати на платіж, експорт, страхування, фінансування, договірні гарантії або рішення міжнародного партнера. Самих списків також недостатньо для всіх секторальних, торговельних і географічних обмежень, тому скринінг треба включати в ширше управління регуляторними ризиками.

Чому чистого результату за назвою недостатньо

Закон визначає блокування активів як тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися не лише активами підсанкційної особи, а й активами, щодо яких вона може прямо або опосередковано вчиняти дії, тотожні розпорядженню. У правилах НБУ для фінансових установ використовується поняття підконтрольної особи. Її встановлюють через аналіз структури власності, корпоративного управління та, де це можливо, ділових зв’язків.

Простого універсального відсотка для всіх українських компаній немає. Не можна механічно переносити сюди американське правило сукупного володіння 50% або британські критерії ownership and control. Якщо угода пов’язана з іноземною юрисдикцією, кожен тест перевіряють окремо за її правом.

Передача частки родичу, менеджеру чи новоствореній структурі також не закриває питання. Аналітик має з’ясувати, чи була зміна реальною, хто отримує економічну вигоду і хто надалі ухвалює рішення. Розслідування схем обходу санкцій Supercam показує, чому перевірка лише за назвою може пропустити компанії-наступники та посередників у закупівлях.

Як технології допомагають перевірці

Автоматизація потрібна для великих масивів даних. Системи зіставлення знаходять псевдоніми, українські, російські й латинські написання, по батькові та попередні назви компаній. Графові інструменти показують зв’язки між людьми й компаніями. Системи керування процесом розподіляють спрацювання та зберігають історію рішень.

Але модель може успадкувати помилку джерела, видати непояснений ризиковий бал або не побачити непрямий контроль. Технологія допомагає аналітику, а не замінює його. Порогові значення потрібно тестувати, хибнопозитивні та хибнонегативні результати — вимірювати, а важливі висновки — звіряти з первинними джерелами.

Практичні правила sanctions screening

• призначте відповідальних за політику, перевірку та ескалацію;
• визначте застосовні режими через документовану оцінку ризику;
• використовуйте актуальні офіційні дані й фіксуйте час перевірки;
• збирайте достатньо ідентифікаторів для розв’язання збігів;
• перевіряйте власність і контроль, а не лише назву;
• запускайте повторний скринінг після змін у списках, даних або структурі власності;
• тестуйте налаштування системи та якість рішень;
• навчайте команду розпізнавати ознаки обходу санкцій;
• зберігайте пропорційний журнал рішень із джерелами та аргументацією.

Головна операційна проблема — баланс. Надто широкі правила перевантажують команду спрацюваннями. Надто вузькі пропускають псевдоніми, транслітерації та непрямі зв’язки. Неякісні вхідні дані погіршують обидві ситуації.

Висновок

Sanctions screening — це постійний процес виявлення та перевірки ризику, а не одноразовий пошук у реєстрі. Для робочого результату потрібні точні ідентифікатори, актуальні офіційні джерела, аналіз власності, налаштована технологія та рішення аналітика.

Чистий результат за назвою — лише один факт. Перед ризиковою угодою потрібно також встановити, хто контролює контрагента, куди піде економічна вигода, які банки та юрисдикції залучені і які саме обмеження можуть застосовуватися. Якщо команді потрібно перевірити прямий або опосередкований санкційний зв’язок, ланцюг власності чи ознаки обходу обмежень, зверніться до Molfar Intelligence.

Поширені запитання

Чи означає спрацювання системи, що особа перебуває під санкціями?

Ні. Спрацювання означає схожість даних. Збіг підтверджують лише після перевірки додаткових ідентифікаторів та офіційного рішення.

Як часто треба повторювати перевірку?

Періодичність залежить від ризику. Перевірку повторюють після змін у Реєстрі, даних контрагента чи структурі власності та перед визначеними операціями.

Чи достатньо перевірити лише Державний реєстр санкцій?

Це основне українське джерело, але не завжди єдине. Іноземний банк, валюта, технологія, інвестор або сторона договору можуть створити зв’язок з іншим режимом.

Чи є PEP-перевірка частиною sanctions screening?

Ні. PEP і санкційний статус — різні категорії. PEP- та adverse media-перевірки можуть бути підставою для посиленого due diligence, але не доводять наявності санкцій.

Чи може AI самостійно ухвалити рішення щодо збігу?

AI може ранжувати спрацювання й зіставляти дані. Застосовне право, контроль і необхідну дію визначає відповідальний фахівець на основі перевірених доказів.

Що робити після можливого збігу?

Спрацювання, яке ще не підтверджене, перевірте за офіційними та іншими надійними джерелами й задокументуйте результат. Якщо збіг підтверджено, дійте за конкретним режимом і передбаченими ним строками. Зокрема, якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу встановив активи, що підпадають під статтю 22 Закону №361-IX, він зобов’язаний негайно заморозити їх без попереднього повідомлення клієнта та в день прийняття рішення повідомити Держфінмоніторинг і СБУ. Для установ під наглядом НБУ застосовується порядок постанови №65.

‍