росіяни створили 60 сайтів, які імітували офіційні новинні ресурси, але подавали там спотворену інформацію про російсько-українську війну. Наприклад, підробили видання “The Guardian”, “Der Spiegel”, “Bild”, “ANSA” та інші. А щоб масштабніше поширювати дезінформацію, використовували понад 1600 фейкових акаунтів у Facebook, 29 — в Instagram. І таким чином сіяли російську пропаганду серед аудиторії в Німеччині, Італії, Франції, Великобританії та Україні. Наприклад, поширювали фейк, що трагедія та геноцид українців у Бучі — “фальшива інсценізація”, звинувачували Україну в організації нападів та розробці біологічної зброї, а українських біженців зображували злочинцями та ґвалтівниками. Натомість писали, мовляв, росія не вчиняє воєнних злочинів, а санкції проти рф бʼють по тих країнах, які їх наклали.
Ця мережа активно працювала упродовж всього літа. Першими їх помітили німецькі журналісти-розслідувачі. У Meta кажуть, що вирахували російську мережу фейків швидко і почистили їх до того, як вона змогла охопити велику авдиторію. Попередньо відомо, що було охоплено понад 5000 акаунтів. Додають, що це була найбільша і найскладніша російська пропагандистська операція від 24 лютого 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. В ході розслідування Meta зʼясувалося, що це була лише частина ботів — автосистема Facebook уже раніше повидаляла чимало фальшивих профілів.
Як зрозуміти чи не читаєте ви фейки?
Зверніть увагу на джерела інформації в публікації
— Джерела інформації мусять бути у статті (якщо це не нарис чи фейлетон), але вони не повинні бути анонімними. Це має відразу викликати підозру. Принцип анонімності джерела виправданий, якщо людина, з міркувань власної безпеки чи безпеки своїх рідних, просить не називати її імені (тим паче в умовах війни). Кореспонденти мають виконати таке прохання (це прописано в етичному кодексі журналіста та стандартах інформаційного мовлення).
— Якщо в публікації використовують цитату чи твердження із соцмереж, то зверніть увагу на профіль — він має бути верифікованим, адже, як бачимо, є чимало фейкових сторінок. Як зрозуміти, що профіль верифікований? У соцмережах верифікацію демонструє наявність синьої галочки, отримати яку зараз не так легко. Якщо її немає, можете звернути увагу, на кого підписаний користувач чи сторінка компанії, та навпаки — хто підписаний на них. Скажімо, якщо це політик, то, швидше всього, він буде підписаний на впливові видання, іноземних колег, а на його сторінці дописи збиратимуть лайки та коментарі тих, до чиїх думок ви теж дослухаєтеся.
— Не переходьте за лінком, які ведуть на маловідомі чи підозрілі джерела (наприклад, bbccnn.com чи їм подібні). Зазвичай такі хитрості використовують, розраховуючи на неуважність користувачів: ви побачили що адреса сайту починається на, умовно, bbc, і не додивившись далі адресу, перейшли читати підозрілу статтю не менш підозрілого джерела, розраховуючи, що це те саме bbc.
— Стежте також за репутацією організації, яку цитують в публікації: якщо її бодай раз помітили у маніпуляціях чи брехні, то це вже не надійне джерело. До заяв таких організацій потрібно ставитися скептично.
— Соціологічні опитування та їхні результати теж можуть маніпулювати. Тут слід відстежити, чиї інтереси представляє соціологічна компанія. Не дивуйтеся, якщо у сформованому компанією рейтингу в топі буде той, хто є власником. Особливо яскраво це видно напередодні виборів.
— Цитування. Навіть пряму мову можна перекрутити й зманіпулювати за її допомогою. І це ще більш небезпечно, адже під прикриттям цитати, до якої в читачів є довіра, можна завуалювати неправдиві твердження. Цитати також можуть просто вигадувати або погано перекладати з іншої мови.
Зауважте, як подаються факти
— Якщо дані соцопитувань подаються без пояснення, вказання вибірки, механізму опрацювання, похибки, замовника, дати, то до такого фактажу потрібно уважніше придивитися.
— В публікації, де є конфлікт двох сторін, має бути оприлюднена позиція кожного. Уникайте статей, де присутнє однобоке висвітлення конфлікту або є необґрунтоване узагальнення.
— Підлою маніпуляцією є підмішування брехні до загальновідомих фактів. Читач, коли бачить, що у публікації є якесь 100% правдиве твердження, починає підсвідомо довіряти й надалі усім даним з цієї публікації.
— У фейкових статтях і дописах часто використовують неправдиві фото та відео. Як їх перевірити, ми розповідали в одному з наших відео.
Хто виступає експертами в публікаціях?
— В ефірах телеканалів та у текстах публікацій часто майорять висловлювання експертів. Коли журналісти працюють над складною темою, розібратися і їм, і читачам допомагають фахівці. Але сьогодні експертів аж надто багато, що змушує сумніватися у фаховості деяких із них. Про це вже зробили не одну сотню мемів. Зверніть увагу, що експерт не може представляти структуру, якої не існує. Або, якщо фахівець не хоче називати її. Це має дивний вигляд.
— Є ще одна когорта експертів — так звані “британські вчені”. Ми не маємо нічого проти британських вчених та Британії як країни, але така анонімність експертів не змушує нікого з них нести відповідальність за висловлювання. Тобто, хто саме з “групи науковців Британії” відповідатиме за неточність формулювань чи неправдивість тверджень? Інша справа, якщо вказаний університет чи структура, британське місто, де працюють фахівці та представник групи вчених, якого представлять в статті (вкажуть імʼя та прізвище та посаду чи звання).
— Експерти мають бути незалежними та неупередженими. Зверніть увагу, чи не фінансує цих фахівців якась “зацікавлена сторона”. Якщо так, то можете бути певні на 99%, що цей “експерт” розповідатиме, яка та організація (що дає йому гроші) ефективна та фахова. Те саме стосується політично заангажованих “експертів”.
— А ще зважайте на галузь, в якій компетентний експерт. Чимало є таких випадків, коли сьогодні він розповідає про важку зброю, а завтра розкаже про легкі наркотики чи негативний вплив червоної помади на здоровʼя. Остерігайтеся так званих “спеціалістів широкого профілю”.
Вам вказують які конкретно емоції відчувати
— Добрий текст інформаційного стилю не повинен вказувати, які емоції ви маєте відчувати під час його прочитання. І позиції автора там не повинно бути. Інша справа — авторська колонка чи блог. Але, коли ви намагаєтеся з усього інформаційного потоку витягти лише фактаж, дивіться пильно чи не подається чиясь думка або оцінювальне судження під виглядом факту.
— Клікбейтний заголовок. Часто назва публікації може навіть не відповідати змісту статті. Це такий підлий трюк, щоб заманити читача на сайт. Зазвичай, якісні статті не вливатимуть надмірну кількість емоцій в заголовок.
— Конспірологічні змови та забобони. Це те, що не має під собою жодного фактологічного пояснення, а опирається лише на емотивну складову сприйняття людини.
