Військовий злочинець: генерал-майор зс рф зусько михайло степанович

👉 Зусько Михайло Степанович (23.08.1968 / 24.05.1972)

Резюме:

Народився в Україні, в с.Ветли на Волині. Після закінчення школи в 1989 поїхав до Рязанського вищого повітряно десантного командного училища, де вчився до 1993. Після навчання залишився у рф. Брав участь у 1 Чеченській війні, 1994-1996. 

У 2013 отримав звання генерал-лейтенанта.

Воєнні злочини

У 2014 створював 1 Армійський Корпус (АК) 12 командування резерву Південного Військового округу ЗС рф в складі 49 армії, 1 АК дислокувався в Донецьку, Україна. Керував бойовиками ДНР. Також українське ГУР оприлюднило дані про мародерство Зусько, в якому брав участь близький до нього майор Умаєв Залібек Касумович, що пізніше відправляв награбоване Зуську, який повернувся з Донецьку до рф. За цю операцію отримав підвищення до заступник командира 49 армії Південного Військового округу (ПВО) зс рф. Згодом, у 2019 призначений командиром 49 армії, посаду обіймав до 2020. 

У 2020 призначений командувачем 58 армії ПВО, якою керує до вересня 2022. 58 армія повним складом, згідно з перехватами розмов військовослужбовців зс рф, вторглась в Україну. Частини 58 армії за три дні після початку війни зайшли на околиці Маріуполя, інші частини здійснили напад на Миколаїв з боку Криму. Протягом невдалого нападу Зусько втратив БТГ 7 гвардійської дивізії ВДВ при штурмі Вознесенська, втратив ще одну БТГ 20 мотострілецької дивізії при наступі на Миколаїв. Був призначений командувачем штабу угрупування сил “Захід”. Штаб, ймовірно, дислокувався в Балаклеї та був покинутий при контрнаступі ЗСУ разом з усім бк. 

Обвинувачення

• Зусько висунуто обвинувачення Прокуратурою Запорізької області в невибіркових артобстрілах Запорізької області в березні 2022, під час яких загинуло 5 цивільних осіб;
• висунуто обвинувачення в скоєнні воєнних злочинів у 2014 на Донбасі, зокрема за розстріл українських військовослужбовців при виході з оперативного оточення в м. Іловайськ та він об’явлений в розшук.

Кумівство

Просував по службовій драбині Умаєва, що входить до його близького кола – Умаєв отримав підвищення у 2012 році, був переведений на вищу посаду в 34 омсбр 49 армії, якою командував Зусько. 34 омсбр у 2014 перебувала у вже окупованому Криму. В цей час Умаєв займав вже посаду начальника інженерної служби 34 омсбр. Умаєв внесений до бази “Миротворець” як воєнний злочинець.

Під час створення 1 АК у 2014 сприяв призначенню Кобзаря Євгена Антоновича на посаду начальника ПРО 1 АК, попри психічні розлади та алкоголізм останнього. Кобзар проживає у Волгодонську, де в Зусько, ймовірно, є квартира. Кобзар також внесений в базу “Миротворець як воєнний злочинець. 

Родина в Україні

В Україні знаходиться близько 11 сестер та братів Зусько, з яких дві сестри та брат проживають в с.Ветли. Один з братів, Зусько Микола Степанович, є військовослужбовцем у складі ЗСУ, полковником, імовірно, служить у 101-ій окремій бригаді охорони Генерального штабу ЗСУ у Києві.

Ймовірне місцеперебування

Крим і тимчасово окуповані території

Згідно з деклараціями Зусько за 2017-2018, родина проживала у котеджі на 145 кв.м., однак за відомими адресами дислокації/перебування такого будинку не було знайдено. Імовірно, будинок може знаходитись на тимчасово окупованих територіях, в тому числі в Криму, де, імовірно, перебуває родина Зусько, адже син навчається у.філії Нахімовського військово-морського училища в Севастополі.

Також, 1 вересня 2022 Зусько вручав медалі на передовій солдатам рф Західного Військового округу (ЗВО). Війська ЗВО воюють в Харківській області та в районі Бахмуту. Ймовірно, Зусько може знаходитись на територіях квазі-республік ДНР-ЛНР.

Ростовська обл., м. Волгодонськ

Одним з місць перебування Зусько була квартира у Ростовській обл., м. Волгодонськ, за адресою вул. Гагаріна 9, кв. 44, однак, інформації щодо його службової дислокації у цьому регіоні не було знайдено. Ймовірно, квартира може бути у його власності.

Рання діяльність і освіта:

Згідно з інсайдом, місце народження – москва, рф, однак, є інформація про Зусько М.С., який народився у селі Ветли, Волинська область, Україна (1, 2). За одними джерелами, дата народження 23.08.1968, за іншими – 24.05.1972. Ймовірно, змінив дані при переїзді у рф, адже при пошуку ПІБ по рф, у результатах є обидві дати народження, також збігаються адреси проживання (1, 2), при цьому згідно з інсайдом, у деяких джерелах рф також є інформація, що Зусько М.С. з датою народження 24.05.1972 є родом з с. Ветли, Волинської обл.

З 1989 до 1993 вчився у Рязанському вищому повітряно-десантному командному училищі, після навчання залишився у рф. Брав участь у 1 Чеченській війні, 1994-1996. Про військову службу з 1996 до 2007 інформації не знайдено.

З 2007 до 2011 був заступник командира 11 окремої десантно-штурмової бригади, дислокація – республіка Бурятія. З 2011 переведений на посаду командира 34 окремої мотострілецької бригади 49 армії Південного Військового округу зс рф, дислокація бригади – Карачаєво-Черкесія, де служив до середини 2014. 

У 2013 отримав звання генерал-майора. З середини до кінця 2014 командував 1 Армійським Корпусом 12 командування резерву Південного Військового округу зс рф, 1 Армійський корпус дислокувався в Донецьку, Україна. У 2015 українська Служба Розвідки оприлюднила перехват телефонної розмови Зусько з генерал-лейтенантом Гурульовим Андрієм Вікторовичем, командувачем 58 армії ПВО зс рф, що доводить факт безпосередньої участі Зусько у створенні ДНР, протягом розмови Зусько доповідав, що проводили голосування за створення ДНР з урнами в окопах, Гурульов вимагав пригнати журналістів, щоб знімати “етот цирк”. Брав участь у захопленні Донецької області “негласно”, за що отримав підвищення до заступника командувача 49 армії ПВО зс рф. 

З 2015 до 2019 був заступником командувача 49 армії Південного військового округу ЗС рф, дислокація – Ставрополь, рф. З 2019 призначений командувачем 49 армії ПВО зс рф, дислокація – Ставрополь, рф, обіймав посаду до кінця 2020. У 2020 49 армія брала участь в навчаннях “Кавказ 2020” і зі слів Зусько показала високі результати. Також закінчив загальновійськову академію зс рф та академію Генерального штабу зс рф. 

У 2022 заступник командувача 49 армії був знищений на півдні Україні. 

Поточна діяльність:

У листопаді 2020 призначений командувачем 58 армії ПВО зс рф, дислокація – республіка Осетія. У 2021 наказом президента рф отримав звання генерал-лейтенанта. У 2022 призначений командувачем штабу угрупування “Захід”.

Негатив:

Участь у збройній агресії рф проти України, воєнні злочини у 2022

Частини 58 армії під командуванням Зусько досягли околиць Маріуполя за перші три дні війни. 

В період з 24.02.2022 по 30.03.2022 віддавав злочинні накази здійснювати обстріли міста з артилерійської зброї, при цьому він мав повне усвідомлення того, що вказаний вид озброєння має невибіркову дію та до району ураження потраплять цивільні особи, в результаті чого призвів до загибелі:

• 2 цивільних осіб у м. Пологи Запорізької області (14.03.2022);
• 2 цивільних осіб у c. Кам’янське Василівського району Запорізької області (20.03.2022);
• 1 цивільної особи у с.Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області (23.03.2022).

За ці дії Запорізькою прокуратурою повідомлено підозру у скоєнні протиправних дій за статтями ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК України – порушення звичаїв та законів війни поєднане з умисним вбивством. 

За інформацією порталу ukrinform.ru, що базується на повідомленні від СБУ, 58 армія була розгромлена. У перехваті телефонної розмови військовослужбовця рф з дружиною, перший скаржиться, що з рот лишилось по 3-4 людин особового складу, а з роти, де служив знайомий, не залишилось жодної живої людини. 58 армія вважалась однією з найкраще укомплектованих та передових. Переоснащення зробили у 2018. В минулому армія брала участь у всіх загарбницьких війнах рф: Дагестанській, Перший та Другій Чеченських, війні з Грузією у 2008. 

1 вересня 2022 Зусько вручав медалі на передовій солдатам рф. У зверненні до солдатів проголосив “ні в кого не має бути сумнівів, що скоро перемога буде за нами”. Нагороди вручав бійцям Західного Військового округу (ЗВО), що відзначились в битвах за Донбас. Війська ЗВО воюють в Харківській області та в районі Бахмуту. Ймовірно, Зусько може знаходитись на територіях квазіреспублік ДНР-ЛНР або в Ростовській області, де має квартиру в м. Волгодонськ. 

Втрата двох дивізій військовослужбовців та провал на Миколаївщині та Харківщині у 2022

Командував провальним наступом на Миколаїв навесні 2022, Генштаб України опублікував інформацію про звільнення Зусько з посади та арешт, але вона не підтвердилась. Таку ж інформацію опублікував блогер “Воєнкор Котьонок” та додав про спробу самогубства в камері, але швидко видалив цю інформацію. Причиною подібних дій щодо Зусько називали провал наступу на Миколаїв. Протягом невдалого наступу на півдні України Зусько втратив БТГ 7 гвардійської дивізії ВДВ при штурмі Вознесенська, втратив ще одну БТГ 20 мотострілецької дивізії при наступі на Миколаїв за аналізом австрійського військового експерта Tom Cooper. Cooper назвав Зусько бездарним стратегом. За інформацією порталу meduza.io наступ на Миколаїв проводився з Криму, де, ймовірно, перебував Зусько.

Також за чутками (1, 2, 3) саме в Балаклії був штаб Зусько, що покинув БК під час контрнаступу ЗСУ.

Поширення роспропаганди

У 2021 пояснював будівництво полігону біля станиці Нестерівська в Північній Осетії тим, що в Грузії стоять війська НАТО.

Кумівство та мародерство у 2014-2015

У 2016 видання dnr-terrorist.blogspot.com опублікувало матеріал з посиланням на українське ГУР, в якому звинуватило Зусько в проханнях переправляти награбоване ним майно підприємств та приватних осіб з Донецька. Прохання виконував майор Умаєв Залібек Касумович, який був в близькому оточенні Зусько. Таку ж інформацію у 2016 опублікувало видання ukrinform.ru з посиланням на українське ГУР. Умаєв внесений до бази “Миротворець” як воєнний злочинець, що причетний до підривання інфраструктурних об’єктів на окупованому Донбасі, вказаний як той, що має зв’язок з Зусько. 

Також видання bukvy.com опублікувало статтю, в якій відзначило близькість Умаєва до Зусько. Ukrinform своєю чергою опублікувало інформацію про просування Умаєва на вищу посаду за допомогою Зусько – у 2012 році був переведений на вищу посаду 34 омсбр 49 армії, якою командував Зусько. 2014 року 34 омсбр перебувала у тоді вже окупованому Криму. В цей час Умаєв обійняв посаду начальника інженерної служби 34 омсбр.

У 2015 сприяв призначенню майора Кобзаря Євгена Антоновича на посаду начальника протиповітряної оборони 1 АК 12 Командування резерву зс рф з дислокацією в Донецьку. Кобзарь отримав звання підполковника, хоча мав бути звільнений з армії через психічні розлади та алкоголізм. Це призначення продовжило строк служби Кобзаря. Кобзар внесений до бази “Миротворець” як воєнний злочинець.

Зусько внесений до бази “Миротворець” як воєнний злочинець у 2016 за дії на Донбасі у 2014. 

Зв‘язки:

• Пешков Александр Игоревич (13.10.1972, +79211667211, [email protected], паспорт 4717593928) – контрадмірал, командувач Каспійської флотилії з березня 2021. Фігурує серед зв'язків Зусько в базах даних;
• Кошіль Олександр Олегович (05.04.1982) – підполковник зс рф, начальник групи інформаційно-психологічної протидії військової частини 47084, 58 армії, дислокується у Владикавказі, республіка Північна Осетія. Потрапив в полон до 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Був на прямому зв’язку з Зусько, щоденно звітував;
• Будаєв В'ячеслав Вікторович ([email protected], FB, +79604940100) – заступник командира загону 104 парашутно-десантного полку, Краснодар, його номер пов’язаний з номером Зусько; 
• Аветісова Наталія Олександрівна (16.12.1980, +79288119998, +788006003733, [email protected], VK) – живе в Ставрополі. За інсайдом – ймовірна коханка Зусько. В телефонних книгах підписана як “Наталья с Мамбы”, ймовірно має акаунт на дейтингу mamba.ru. Ймовірно, не працює. Її номер телефону пов’язаний з номером Зусько;
• Умаєв Залібек Касумович (25.05.1980, +79652575602, паспорт 8202922794, [email protected]) – у 2014 разом з Зусько формував 1 АК в Донецьку, у 2012 Зусько просунув Умаєва на вищу посаду в 34 омсбр, де на той час служив сам. У 2015 Умаєв відправляв з Донбасу до Зусько вилучене в цивільних громадян та з підприємств майно (вкрадене). Вважається, що Умаєв входить в близьке коло Зусько. Внесений до бази “Миротворець”; 
• Кобзарь Євген Антонович (23.04.1969, +79275146775, паспорт 6005128898) – проживає в Волгодонську, Ростовська обл., де Зусько або має, або орендує квартиру. У 2014 був на посаді начальника протиповітряної оборони 1 АК 12 Командування резерву зс рф з дислокацією в Донецьку, куди його просунув Зусько. Кобзарь отримав звання підполковника, хоча мав бути звільнений з армії через психічні розлади та алкоголізм. Це призначення продовжило строк служби Кобзаря. Внесений до бази “Миротворець” як воєнний злочинець. У 2016 щодо Кобзаря було застосовано примусове стягнення аліментів. 

Підрозділи та командири у підпорядкуванні 58-ї загальновійськової армії зс рф, які брали участь у вторгненні в Україну:

• Усков Дмитро Іванович (в/ч 20634, м.Владикавказ) – командир полковник 19 мотострілецької дивізії, підрозділ 58-ї загальновійськової армії зс рф; три батальйонні тактичні групи дивізії брали участь у боях за Маріуполь під час вторгнення в Україну, також брали участь в нападі на Запорізькому напрямку, також ідентифікована окрема рота РЕБ у складі 19 мотострілецької дивізії;
• Синьков Олег Миколайович – командир полковник 42 гвардійської мотострілецької дивізії, підрозділ 58-ї загальновійськової армії зс рф; дивізія брала участь у російському вторгненні в Україну, про це свідчать докази, що були захоплені у ворога під час боїв поблизу м. Василівки на Запоріжжі;
• Димурчиєв Роман Герадотович (в/ч 63354, м.Буйнакск) – командир, полковник 136 окремої гвардійської мотострілецької бригади, підрозділ 58-ї загальновійськової армії зс рф; брали участь у наступу на Донеччині, зокрема, на Курахівському та Волноваському напрямках; внесені (1, 2) до списку воєнних злочинців;
• Тихонов Олександр Михайлович / Смєлов Олексій Павлович – командири 291 артилерійської бригади, в/ч 64670; бригада брала участь (1, 2) у боях на Херсонсько-Миколаївському напрямку;
• Афанасьєв Сергій Володимирович (25.10.1982) – командир 100 окремої розвідувальної бригади, в/ч 23511 (м. Моздок-7, Моздокський район); загинув під час вторгнення.

Один з командирів 58 армії підполковник Руслан Гашіятуллін був знищений на території України в лютому 2022. Згідно з перехватом СБУ розмови військовослужбовця рф з його дружиною, частини Південного Військового округу, що зайшли в Україну: 205, 34, вся 58 армія, були знищені ледь не повністю. 

Родина:

• Зусько Оксана Валеріївна (27.01.1974, VK, OK, [email protected], skype:oksana_742701, +79850018444 (1, 2), паспорт: 9018290777, паспорт (старий): 8106106901, фото) – дружина; родом з Забайкальського краю, село Акша; у списку друзів VK є Mikhail Zusko (VK реєстрація: 30.11.2020). 

• Зусько Михайло Михайлович (08.08.2008, VK == рік народження вказаний 2000) – син; імовірно, живе/навчається у м. Севастополь: серед 7 вказаних шкільних друзів, 3 з Севастополя. Також, на 2019 рік зарахований до 5 класу філії Нахімовського військово-морського училища (Севастопольське президентське кадетське училище);
• Щаєва Інна Валеріївна (27.03.1979, OK1, OK2, OK3, VK, +79789253871, +79181885579, [email protected], паспорт: 7600224258, ІПН: 750100694219) – імовірно, сестра дружини, родом з Забайкальського краю, село Акша. У 2003 закінчила Читинську державну медичну академію, за фахом – лікар ультразвукової діагностики. З 2008 по 2010 була одним із засновників юридичної особи Сільськогосподарського Кредитного Споживчого Кооперативу “Департамент вкладів та позик Забайкальського краю”;
• Щаєв (Головко) Іван Олексійович (12.10. 2007, VK реєстрація: 29.03.2020) – імовірно, племінник; є в друзях VK в Оксани та молодшого Михайла Зусько;
• Щаєв Валерій (13.02.1950, OK, паспорт: 7600112958) – імовірно, батько дружини;
• Щаєва Євгенія (04.03.1954, ОК) – імовірно, мати дружини;
• Зусько Степан – батько, помер у 1985;
• Зусько Євдокія Романівна (28.10.1936) – мати; померла у 2020, на похорон Зусько не приїхав, мати перед тим від нього відмовилась;
• Зусько Степан Степанович (29.03.1979, ІПН: 2894223813, паспорт: АЮ285032) – брат, проживає в селі Ветли, “брат Степан” був названий в репортажі 12 каналу про генерала Зусько;
• Зусько (Кушпет) Людмила Павлівна (17.04.1979, ІПН: 2896118728) – дружина Зусько Степана, проживає в селі Ветли;
• Зусько Павло Степанович (12.06.2002, VK, ІПН: 3741801334) – племінник, син Зусько Степана, проживає в селі Ветли;
• Любчик Оксана (08.03.1982, FB, VK) – племінниця, живе у селі Ветли. Згідно з її інтерв’ю телеканалу ТСН, Михайла Зуська вона ненавидить. 

Майно (1, 2, 3):

Зусько (на 2019-2021):

• земельна ділянка під ІЖС, 1354 кв. м;
• квартира, 30.8 кв. м (пайова власність);
• квартира, 59.3 кв. м (пайова власність);
• квартира, 59.6 кв. м (у користуванні);
• легковий автомобіль Mercedes Benz ML350, держ.номер В100ЕХ03, зареєстрований вперше на адресу в Улан-Уде;
• легковий автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, VIN JTEBR3FJ005009084, у 2021 застрахований в ТОВ “СК Согласие”, до управління допущений тільки Зусько.

Дружина (на 2019):

• білий легковий автомобіль Kia Sportage 2013 р.в., номер В891СХ126, ймовірно, куплений у 2018;
• квартира, 30.8 кв. м (пайова власність);
• квартира, 59.3 кв. м (пайова власність);
• квартира, 59.6 кв. м (у користуванні).

Син (на 2019):

• квартира, 30.8 кв. м (пайова власність);
• квартира, 59.3 кв. м (пайова власність);
• ліжко-місце в гуртожитку (у користуванні).

Відомі адреси дислокацій/перебування:

• Ростовська обл., м. Волгодонськ, вул. Гагаріна 9, кв. 44 (2005-2008, 2018);
• Ставропольський край, м. Єсентуки, вул. Октябрська, буд. 411, кв. 45 – імовірно, орендував у ~2012-2020;
• Бурятія, м. Улан-Уде, вул. Маргелова, буд. 26, кв. 30 (1, 2) – імовірно, орендував у ~2007-2011;
• Бурятія, м. Улан-Уде, вул. Маргелова, буд. 25, кв. 42 – імовірно, орендував у ~2007-2011;
• Московська обл., м. Москва, пр. Дівочого Поля, буд. 2 (2010-2018) – за адресою знаходиться загальновійськова академія зс рф та гуртожиток для військових;
• Республіка Північна Осетія - Аланія, м. Владикавказ, вул. Коста 34 – за адресою знаходиться 29-й військове містечко (1, 2);
• Ставропольський край, м. Ставрополь, вул. Артема, буд. 2 – за адресою знаходиться Ставропольський військовий інститут зв'язку ракетних військ, в/ч 35181, штаб 49-й армії;

Контакти: [email protected], [email protected] (акаунт mail.ru), skype:musazus, +79854405055. 

Додаткова інформація:

• згідно з деклараціями Зусько за 2017-2018, родина проживала у котеджі на 145 кв.м. (1, 2), однак за відомими адресами дислокації/перебування такого будинку не було знайдено. Імовірно, будинок може знаходитись на тимчасово окупованих територіях, в тому числі в Криму, де, імовірно, перебуває родина Зусько;
• паспорт новий (дата видачі 25.05.2017): 3915158539, ІПН: 770400597603; 
• паспорт 1 (старий): КУ521003; паспорт 2 (старий): 4599847268 (дата видачі: 13.03.2000);
• з багатодітної родини, має ~11-12 братів і сестер в Україні, 2 сестри та брат Степан живуть у Ветлах, звідки родом;
• знаходиться під санкціями України з 2016;
• у 2014 прізвище-прикриття на окупованих територіях “Орлов”, позивний “Гладіатор”;
• повідомлено підозру за ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України), ч. 2 ст. 437 (ведення агресивної війни), ч. 2 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством) КК України за події щодо умисного вбивства українських військових при виході з оточення в м.Іловайськ у 2014 році.